З позиції своєї ідеальної держави Платон класифікує існуючі державні форми на дві великі групи:
- Прийнятні державні форми;
- Регресивні – занепадаючі.
Перше місце в групі прийнятних державних форм це його “ідеальна” держава. До регресивних форм він відносив тимократію. В античній Греції до цього типу більше всього відносилася Спарта V і VI ст. Істотно нижче тимократії стояла олігархія – влада декількох особистостей, що спирається на торгівлю, лихварство. Головним предметом роздратування. Платона є демократія, у якій він бачить владу юрби, неблагородного демосу, і тиранія, що в античній Греції починаючи з VI ст. до н. е. представляла диктатуру, спрямовану проти аристократії.
Заслуговує уваги і рольова характеристика суб’єктів політичних відносин, де всі не правителі називають один одного “громадянами”. Громадяни в свою чергу називають правителів “спасителями” і “помічниками” (але не “панами” і не “правителями”), правителі називають один одного “співтовариші по охороні”, – а народ – “платіжниками” і “годувальниками”. Але звичайно тільки правителі та їх помічники – охоронці наділені основними політичними правами в ідеальній державі. Проникнення людей третього класу в перший і другий рівень і їх причетність до державних посад Платон розцінює як початок занепаду держави.
Признаючи труднощі практичного втілення цієї ідеї, Платон все-таки впевнений в своєму замислі. Але для нього набагато важливіше філософськи просвітити ідеальну дійсність держави і тим самим показати, що образ ідеальної держави доступний кожному бажаючому є на небі і існує в ідеальній дійсності [Книга 9; 350].
Але ж яке майбутнє ідеальної держави, якщо все ж таки вдасться створити її? Чи буде вона вічна? Розглядаючи такі питання Платон пише: “Важко зламати державу, яка побудована даним чином. Але ж якщо всьому, що існує приходить кінець, то навіть такий устрій не збережеться вічно… ” [Книга 10; 370].
