У вченні Конфуція можна виділити центральну ідею, яка об’єднує його в цілісну систему, цією ключовою ідеєю є жень.

“Жень” – “гуманність”, “людяність”, “милосердя”, “доброта”. Одна з основоположних критеріїв китайської філософії і традиційної духовної культури” [5:127].

Поняття гуманність (жень) трактувалось філософами досить розширено і включало в себе таку велику кількість позитивних якостей, що рідко хто із сучасників і послідовників могли називатися гуманними. Так, деякий Мен У-бо запитав Конфуція, чи можна вважати гуманними його учнів Цзи Лу і Цю. Філософ відповів, що першому з них можна довіряти керувати цілим царством, другому – 1000 дворами. Однак прямої відповіді про гуманність обидвох Конфуцій, як виходить з тектсу “Луньюй”, так і не дав: “Гуманен ли он, я не знаю” [6:99]. Гуманність, по Конфуцію, означала дуже багато. Вона містила стриманість, розум, доброту, почуття справедливості. Гуманна людина повинна була вище всього ставити гуманність в строгому смислі цього слова, тобто насамперед любов до людей; він повинен бути позбавлений егоїстичних роздумів і всі свої сили і вміння віддавати на благо інших. Гуманність – це те, що не треба шукати. Варто лише захотіти, і вона буде поруч з тобою [6:150]. Таким чином, принцип жень символізує ту сукупність досконалостей, ту ідеальну норму взаємовідношень між людьми, які були взяті Конфуцієм в якості зразка і якими в основному володіли стародавні мудреці і герої [6:964].

Гуманними в уявленнях Конфуція були великі правителі стародавності Яо, Шунь і Юй. Взірцем гуманної людини був і найулюбленіший, але рано померлий учень Конфуція Янь Хуей, який був задоволений чашкою рису і ковтком води в день, жив у жалюгідній конурі, але завжди був веселий і задоволений. А що стосувалось живих людей, сучасників філософа, то тут його оцінки були надзвичайно строгі. Гуманність для нього була найвищою оцінкою людини. Характерно, що і про себе самого Конфуцій говорив: “Що стосується вищої мудрості і гуманності, то чи я осмілюсь претендувати на це?” [6:320].

Видатний сучасний китайський філософ Лян Шумін в монографії “Філософські аспекти цивілізації Заходу і сходу” визначав жень як інтуїцію. Не дивлячись на розмитість цього поняття, воно допомагає розумінню жень як почуття, яке проявляється в конкретній ситуації безпосередньо і спонтанно. Жень – це свого роду моральне прозріння, яке базується на етичному вихованні і життєвому досвіду. Жень – це не вроджене знання… [2:12];