Незважаючи на те, що філософсько-соціологічна думка доби Київської Русі перебувала практично в зародковому стані, інтегруючись в складний комплекс синкретичного мистецтва, процес її становлення має виняткове історичне значення.

По-перше, послідовно вплітаючи елементи сформованого віками народно-міфологічного світогляду в систему загальнолюдських цінностей, які ввібрали в себе філософія християнства, поєднуючи їх з досягненням античної, візантійської, близькосхідної культур, мислителі Русі в оригінальних пам'ятках, що дійшли до наших днів зуміли створити своєрідний, національне самобутній феномен основ вітчизняної філософії.

Оригінальність філософського осмислення світу давньоруськими вченими, на нашу думку, полягає:

  * у вибірковому підході до засвоєння досягнень суспільних культур;
  * у прикладному, історико-політичному напрямі філософствування,
  * у глибокій морально-етичній спрямованості руського любомудрія, намаганні створити національне значимий моральний ідеал людини-патріота, людини-громадянина, у неперервних пошуках смислу життя;
  * у наданні великого значення книжності, розуму, слова, у створенні культу Слова як першооснови буття;
  * у загостреній увазі до гуманістично-альтруїстичного мислення, до питань людської честі і гідності.

По-друге, історичне значення філософської спадщини Київської Русі полягає в тому, що вона, завдяки тісним зв'язкам з іншими культурами, стала невід'ємною частиною загальносвітової цивілізації.

По-третє, мудрість давньоруських філософів стало відправним пунктом або й одним з перших кроків до формування національно-своєрідної філософської думки України.

Ось чому, на нашу думку, філософська спадщина їларіона, Феодосія Печерського, Нестора, Володимира Мономаха, анонімних авторів має стати предметом серйозного новітнього осмислення і дослідження з позицій з'ясування національних коренів української духовності.