У своїй праці Платон велику увагу приділяє проблемі виховання, яке є надзвичайно важливим для ідеальної держави. Воно поділене на дві частини – музику й гімнастку. І те, й друге мають у Платона ширше значення, ніж у нашій нинішній мові: “музика” означає все, що належить до царства муз, а “гімнастика” – все, що стосується фізичного розвитку та вправності. “Музика” – щось майже таке широке, як те, що ми називаємо “культурою”, а “гімнастика” – навіть щось ширше, ніж те, що ми називаємо “спортом” [Книга 2; 119].

Вправляння тіла має бути дуже напруженим. Рибу та м’ясо слід їсти тільки печеним на рожні, без ніяких підлив та присмак. Люди, зрощені в такому режимі, каже Платон, не потребуватимуть лікарів.

До певного віку молоді не слід бачити бридкого та нечестивого. Але в підхожий час її слід піддавати “спокусі”, як у подобі страхіть, що не повинні злякати, так і у вигляді брудних насолод, що не повинні розбестити волю. Тільки після того, як юнаки витримають цей іспит, їх можна визнати гідними становища опікуна.

Молодим хлопцям, іще недорослим, слід бачити війну, але самим не брати участі.

В господарському житті Платон пропонує цілковитий комунізм для опікунів. Опікунам треба мати невеликі будинки й просту їжу; вони повинні жити ніби у військовому таборі, їсти разом, по загонах, і не мати ніякої власності, крім найнеобхідніших речей. Золото й срібло слід заборонити. Хоч опікуни не житимуть в розкошах, але не матимуть ніякої причини не бути щасливими; в втім, призначення міста – це добро для всіх, а не для одного якогось суспільного класу.

Усіх слід виховувати однаково незалежно від статі. Насамперед – дівчат слід виховувати так само, як хлопців, разом з ними навчати музики, гімнастики і воєнного мистецтва. Жінкам слід надати цілковитої рівноправності з чоловіками геть в усьому: “Те виховання, що робить із чоловіка доброго опікуна, зробить і добру опікунку з жінки; бо первісна природа в них однакова” [Книга 5; 202]. Нема сумніву, що між чоловіками й жінками є відмінність, але політики це нітрохи не стосується. Декотрі жінки мають натуру філософську, вони придатні на опікунок; декотрі – войовничі, і з них можуть вийти добрі вояки.

Мета всього цього, звичайно, в тому щоб звести до мінімуму власницькі почуття і таким чином усунути перешкоди на шляху до панування громадського духу, а також до вдоволеності життям без приватної власності.

Культура має призначення зробити людей шляхетними, чи то джентльменами, – це слово стало таким популярним у Англії дев’ятнадцятого сторіччя: і там, і там існувала аристократія, що тішилася багатством та престижем у суспільстві, але не мала монополії на політичну владу, і в обох випадках аристократія змушена здобувати собі якомога більше тієї влади належним поводженням. Правда, в Платоновій утопії аристократія владарює безконтрольно.