Олександр Опанасович Потебня займає видатне місце в історії мовознавства. Вчений розглядав питання виникнення мови на суспільній основі і в процесі розвитку суспільства (“Суспільство передує початку мови. Мова розвивається лише в суспільстві” [8], взаємозв’язку мови і мислення, ролі мови у підкріпленні внутрішньої форми слова, місця знака у художньому творі, зв’язку художнього образу і мистецтва (вчений вважав, що образ є головною ознакою мистецтва і засобом творення думки, специфічною формою відображення і пізнання предмета і явищ дійсності), ролі граматичної форми, співвідношення речення до слова та інші питання. Наукова спадщина О. О. Потебні багата також і глибокими філософськими питаннями; його праці є цінним внеском не лише у мовознавство, а й у філософію. У цій сфері вчений висував гіпотези природного органічного життя, існування зовнішнього об’єктивного буття як такого, розвитку людини, матерії, субстанції, світу, природи тощо, що дало змогу говорити про науковця не лише з позицій мови. Постановка загальних проблем філософської методології, лінгвістики і теорії літератури дала можливість вченому здійснити низку загальнофілософських і лінгвістичних методів, що було важливим кроком у науці кінця 19 століття.