Ще одна філософська течія - герменевтика. З одного боку герменевтика - це теорія розуміння, вчення про розуміння та інтерпретацію документів, що містять у собі смислові зв’язки, вчення про передумови і засоби такого розуміння. З іншого боку, герменевтика розглядається як течія сучасної філософії. Розробка філософської герменевтики була розпочата італійським істориком права Е. Бетті і німецьким філософом Х. Г. Гадамером в 50-х р. р. XX ст.

Представники цього напряму філософії трактують герменевтику не просто як метод гуманітарних наук, а як вчення про буття - онтологію [14; 195].

Вихідним пунктом філософської герменевтики є онтологічний характер герменевтичного кола: для розуміння цілого необхідно зрозуміти його окремі частини, але для розуміння окремих частин вже необхідно мати уявлення про зміст цілого. Завдання герменевтики полягає не в розминанні герменевтичного кола, а в тому, щоб в нього увійти.

При цьому мова розглядається як особлива реальність, всередині якої перебуває людина і яку не можна осягнути за допомогою зовнішніх засобів. Через мову здійснюється як розуміння людиною світу та її саморозуміння, так і розуміння інших людей. Мова виступає основою для передачі досвіду від покоління до покоління і забезпечує діалог між: різними традиціями [1; 421].

Якщо говорити про герменевтику в цілому як про філософську концепцію, слід підкреслити ті позитивні моменти, які вона внесла до скарбниці філософської думки:

  * відтворюється ідея цілісності культури, філософії, суспільства тощо;
  * дається метод аналізу культурних явищ;
  * визначається поворот до загальнолюдських цінностей.