**Аналітична філософія** – поняття, яке охоплює різні теорії західної філософії ХХ ст., які склалися в рамках аналітичної традиції. Ця традиція утворилася у Великобританії, США, Канаді, отримала розповсюдження в Нідерландах. Своїми безпосередніми попередниками представники аналітичної філософії вважають Декарта, Локка, Юма, Канта, котрі звернули увагу на аналіз концептуальних і мовних засобів. Аналітична філософія протистоїть ірраціоналізму, спекулятивному ідеалізму. Засновником аналітичної філософії є Рассел; у нього можна знайти початок всіх наступних форм аналізу. Метод аналізу представляв собою традиційний метод аналітичної редукції. У ранній період аналіз розуміли як аналіз універсалій.

Труднощі, з якими стикнувся платонівський дуалізм ідеально існуючих універсалій і матеріально існуючого світу, змусили Рассела розробити особливі аналітичні методи. Ціль цих методів – побудова на базі “логічних атомів” філософської та логічної теорії. Рассел приймав висловлювання природної мови за початкові одиниці аналізу, разом з тим він вважав, що форма цих висловлювань ховає їх справжнє значення. Завдання аналізу в тому, щоб переформулювати їх, щоб це значення стало явним.

Аналізувати – означає переводити висловлювання в кращий словесний вираз. У загальному Россел не зводив філософію до аналітичної діяльності, вірив в її здатність давати нові знання про світ.

У Вітгенштейна періоду “Логіко-філософського трактату” аналіз, як і в Рассела, вирізняється логіцизмом, несе редукціоністський харектер. У нього філософія мови приймається за основу всієї філософії. Вітгенштейн вважав, що звичайна мова, якою користуються філософи, затемнює логічну форму. Завдання аналізу в тому, щоб зробити кожне речення адекватною картиною реальності, яку воно описує. Для цього необхідно перевести всі складні речення в елементарні. Ціллю виявлення структури звичайної мови є переведення її в досконалу мову, зразком якої він визнавав мову “математичної логіки”. Вітгенштейн вважав, що завдання філософії полягає в “логічному аналізі” різних способів вираження дійсності [8. 17].