Суть аналітичної філософії релігії утворює стремління встановити осмисленість чи беззмістовність релігійних висловлювань. Аналітична філософія релігії почалася зі спроб виробити чітку теорію смислу по відношенню до релігійної мови.

Як стверджує Кімелев, “логіко-атомістична теорія є теорією смислу релігійної мови. Релігійна мова як мова, яка співвідноситься з цією реальністю, не може розглядатися як засіб вираження якого-небудь смислу” [4, 37].

Проблема смислу релігії стала найважливішою філософсько-релігійною проблемою на декілька десятиліть.

“У рамках неопозитивізму ця проблема, як і в “Логіко-філософському трактаті”, вирішується з позицій антиметафізичного і антитеологічного емпіризму. При цьому ясно, що саме з філософської точки зору між філософськими поглядами раннього Вітгенштейна і логічними позитивістами існують деякі принципові відмінності. А якщо Вітгентштейн представляв беззмістовність релігійної мови як неможливість осмисленого говоріння про “містичне”, то для логічних позитивістів беззмістовність релігійної мови пов’язується з цілковитою беззмістовністю різного говоріння про будь-яку вищу, надсвітову реальність. Концепція “містичного” буття була заперечена неопозитивізмом. Це було пов’язано з непризнанням існування будь-якої вищої божої реальності” [4, 40].

Терміни “логічний позитивізм”, “неопозитивізм”, “логічний емпіризм” використовуються для позначення тільки філософських позицій Віденського гуртка, чи філософських поглядів, які сформувалися під впливом його ідей в інших країнах.

“Антитеологічна програма Віденського гуртка, в основі якої лежить визначена теорія смислу, була не тільки радикальною, але й новаторською. У цьому плані цікава точка зору Ганса – Іоахима Дамаса, який намагався підсумувати дослідження Віденського гуртка в західній філософії. На думку Дамаса, під метафізикою розуміли різне” [4, 41].

Альфред Айер звертався до аналізу теологічних висловлювань. Айер розумів метафізику як дослідження природи реальності, яка лежить в основі явищ, вивченням яких займаються науки.

У книзі “Мова, істина, логіка” Айер стверджує, що “Бог існує – значить зробити метафізичне висловлювання, яке не може бути ні істинним, ні хибним... жодне речення, яке має на меті описати природу трансцендентного Бога, не може мати якогось буквального значення” [4, 42].

Отже, Айер заявив, що речення стає фактично значущим для будь-якої людини, якщо вона знає, які спостереження приведуть її при визначених умовах до того, щоб прийняти висловлювання як істинне чи не прийняти його як хибне.

Так як твердження про існування Бога не можливо емпірично перевірити, то не виконується необхідна умова для істинного фактичного висловлювання. Твердження про існування Бога не є тому істинним фактичним твердженням. Але віруючі вважають, що коли вони говорять про існування Бога, то мають на увазі чи стверджують цей факт.