Ми розглянули філософську думку середніх віків, яка формувалася в період зародження і розвитку феодальних відносин (X-XIIст. ).Вона характеризується духовно-ідеальним тлумаченням реальності. Оскільки найдосконалішим духом є Бог, то теологія стає найголовнішим знанням, якому підпорядковуються всі інші види знання. В умовах релігійного диктату філософія була оголошена "служницею богослів'я", і за допомогою свого раціонального апарату вона повинна була утверджувати основні положення християнства.

Ми ознайомились з періодом "апологетики", патристики, схоластики, а також їхніми представниками. У своїх працях вони ставили різноманітні питання про буття Бога, про природу, про людину, про співвідношення віри і розуму, про свободу волі та ін. Але найважливіше питання, яке заповідала Середньовіччю ще античність, було - як існує загальне. Теологічна актуальність цієї проблеми пов'язана з християнським догматом Трійці, згідно з яким Бог і єдиний і триєдиний. Як наслідок цього виникло два напрямки. Один наголошував на єдності Бога і заперечував триєдність - унітарії. Інший напрямок наголошував на триєдності Бога -тринітарії.

Якщо єдність Бога розуміти як загальне, а його три особи як одиничне, то тоді виникає теоретичний філософський аспект проблеми Трійці: як взагалі співвідноситься загальне і одиничне і як існує. Вирішення цієї проблеми здійснювалось ще в античні часи, а середньовічні схоласти лише повторили. Серед філософів-схоластів були такі, які називалися "реалістами" (Ансельм Кентерберійський, П'єр Абеляр, Еріугена та ін. ). Поглядам "реалістів" протистоялитакзвані номіналісти (Дуне Скот, Уільям Оккам та ін. ). "Реалісти" вважали, що існує загальне, і тільки воно має статус єдино справжньої реальності і, що реально існує єдина божественна сутність, котра виражається трьома особами. А номіналісти вважали, що загальне існує після речей, у свідомості людини, і заперечували реальність Божественної єдності. Суперечки між номіналістами і реалістами були досить гострими і принциповими. Тому існує крайній і поміркований як реалізм, так і номіналізм.

Філософ-теолог обов'язково мусів сповідувати чи реалізм, чи номіналізм і належати до домініканського чи францисканського ордену.

Раніше вважали, що середні віки зупинили розвиток науки і називали ці віки "темними". Сьогодні ця думка хибна. У феодальному суспільстві була своя специфіка розвитку науки. З історії філософії можна прослідкувати як поступово з абсолютної релігійності виростають наукові принципи, розвивається логіка доведення тих чи інших проблем, удосконалюються способи і методи.