Час і людина… Ця тема вічна та невичерпна. Роздуми про природу та властивості часу вводять у сферу складних та хвилюючих проблем. Для рефлексуючої свідомості все зосереджено у часі, всі – його “згустки”:

  * Время больше пространства. Пространство – вещь.
  * Время же, в сущности, мысль о вещи.
  * Жизнь – форма времени. Карп и лещ –
  * сгустки его. И товар похлеще –
  * сгустки. Включая волну и твердь
  * суши. Включая смерть.

(І. Бродський).

Невипадково ми почали размову із складності пізнання часу. Немає нічого больш загадкового, сокровенного, дивного, ніж час, якщо почати про нього розмірковувати.

Час займає особливе місце в моделі світу, котра характеризує ту чи іншу культуру, поряд з такими компонентами цієї модели, як простір, причина, зміна і т. д. У сукупності ці категорії утворюють “сітку координат”, за допомогою якої люди сприймають світ та вибудовують його образ. Лише через ряд трансформацій, що відбулись в усвідомленні часу, виникло його сучасне розуміння. Перефразовуючи відомий вислів можна сказати: часи змінюються, і разом з ними змінюється наше уявлення про час.

З давніх часів мислителів хвилювало питання, чи реальною є “течія” часу чи це лише ілюзія людського розуму, чи має час первинну сутність чи він є чимось другорядним, похідним, залежним від чогось іншого, більш фундаментального? Статична та динамічна, субстанціальна та реляційна концепції часу – спроби відповісти на ці запитання.

Серед розглянутих властивостей часу слід відмітити ще одну важливу – його внутрішню суперечливість, перераховані властивості (об’єктивність та суб’єктивність, односпрямованість та неповоротність, абсолютність та відносність, неперервність та дискретність) є прикладами його прояву.

Усвідомлення себе в цьому світі робить кожного з нас подорожуючими у часі: з минулого через теперішнє до майбутнього. Трьом модусам часу відповідають певні стани свідомості: пам’ять, споглядання, творчість. З даної точки зору, у світосприйнятті людини переважає пасїезм або футуризм.

Час – це характеристика конечних утворень, вічність – це характеристика бескінечного, однак вони тісно пов’язані між собою. У всі часи людина буде перейматися питанням: чи можна уникнути руйнівної дії часу? Людина відчуває присутність бесконечності у всьому, в тому числі – в самій собі. Слова Б. Пастернака, звернені до поета: “Ты вечности заложник / У времени в плену”, – в певній мірі стосуються кожного з нас.