Таким чином, людська діяльність є явищем складним та багатогранним. Можна виділити основні характиристики діяльності:

Самодіяльність є найвищим рівнем діяльності, вона спрямована на самовдосконалення людини. Людина в самодіяльності є не тільки суб‘єктом, але й об‘єктом власної активності.

В радянській філософській літературі існувала тенденція звужувати аналіз людської діяльності до розгляду практики. На даному етапі прийнято розглядати діяльність людини в значно ширшому контексті, адже практика або практична діяльність являє собою лише частину людської діяльності. Необхідне чітке розмежування понять “практика” та “поведінка”. Діяльність є цілеспрямованою активністю, вона не обов язково спричинена безпосереднім впливом навколишнього світу. Поведінка хоча і може мати активні форми, проте вона завжди обмежена певною програмою. Програма поведінки зумовлена умовами природного або соціального середовища. Поведінка може мати і біологічне і соціальне підгрунття (тобто вона притаманна і тваринам), діяльність є суто людським явищем [5:67].

Для розуміння специфіки людської діяльності, як основи людського буття потрібні екзістенціали, які відображають через діяльність найістотніші необхідні сторони людського буття.

Діяльність людини нерозривно пов‘язана з її сутнісними рушійними силами. Роль сутнісних рушійних сил ще не досліджена повною мірою. Трактування людської діяльності продовжує змінюватись розвиватись, ця тема не є вичерпаною і потебує подальшої розробки.