З кінця XIX ст. (точніше від 1880 р. ) починається нова доба націостановлення українців, яку дослідник називає «модерною», періодом безпосереднього формування «модерної» української нації, коли українці як «етнічна» нація стають рушійною силою для творення національної держави, а водночас української політичної праці. І. Лисяк-Рудницький зауважує, що для позначення цієї доби він мусив запозичити термін із мистецтвознавства. Незалежно від того, наскільки цей термін удалий, важливо підкреслити ті нові * риси, яких набуває тогочасний національний рух. Він переорієнтовується на розширення свого соціального підґрунтя. Попередній, народницький рух із його зверненням передусім до селянства як основного носія національного відродження закінчився. Хоча залишки ідеології популізму, дуже сильно підтримані соціал-демократизмом, усе ще давалися взнаки, але в цей час і в теорії, і в практиці здобуває визнання розуміння того, що не лише «трудящі маси», а всі соціальні верстви мають бути об'єднані в національному русі. Найвиразніше ця ідея була висловлена консерватором Вячеславом Липинським, але українські демократи й соціал-демократи тією чи іншою мірою приймають цю орієнтацію. Більше того, національний рух приходить до усвідомлення того, що українська політична нація має творитися не лише етнічними українцями, а й національними меншинами, які проживають в Україні. [5;с.362]

Хоча переорієнтація від ідей федералізму до творення незалежної національної держави відбувалася в дуже стислий час і була стимульована історичними обставинами (революція в Росії), вона все ж відображала й глибинні зміни, які переживала політична свідомість українців у другій половині XIX ст. (досить згадати лише роль поезії Т. Г. Шевченка у цьому контексті). І. Лисяк-Рудницький у статті «Четвертий універсал на тлі української політичної думки» та в інших працях досліджує цей процес переорієнтації, його передумови та наслідки. [7;с. 38].

Дослідження процесу націостановлення І. Лисяк-Рудницький здійснює з урахуванням геополітичного контексту, взаємин українців передусім зі своїми найближчими сусідами — поляками та росіянами. Це й зрозуміло: становлення будь-якої нації відбувається, як правило, в умовах протидії інших націй, передусім найближчих сусідів. Інакше кажучи, націостановлення великою мірою залежить від здатності нації ствердити себе, вибороти своє право на життя, здолати протидію інших націй; ці останні мають змиритися з появою рівноправного суб'єкта міжнаціональних і міждержавних взаємин.