Абсолютність часу виражається в тому, що матеріальні об’єкти рухаються не інакше, як у просторі та часі (це формулювання є у філософії загальноприйнятим, воно не протиставляється положенню, згідно якого, час – атрибутивна властивість матерії).

Час є відносним, тому що об’єктам якісно відмінної природи властиві свої часові особливості. Такі особливості є у мікросвіті, де елементарні частинки мають корпускулярно-хвильову природу та інші своєрідні властивості і у сфері живоі матерії, де доводиться розрізняти “біологічні години”, життєві ритми организму і т. д.

Наприклад, для хворого з підвищеною температурою час здається йде повільніше, так як в його організмі метаболічні процеси прискорюються. Навпаки, людині похилого віку, у якої ці процеси уповільнюються, час здається протікає швидше. Властивість відновності свідчить про необхідність користуватися так званим універсальним часом, загальним еталоном часу на планеті.