Загальна характеристика

Цілий ряд явищ та процесів у найрізноманітніших сферах життя і діяльності людини може бути віднесений до позитивних наслідків взаємодії людини і персонального комп’ютера, але і значну частину таких явищ та процесів можна розглядати зовсім по-іншому. Позитивними аспектами цієї проблеми у сфері культури і суспільства є всебічний розвиток індивіда, розширення комунікативних зв’язків між людьми, глибше занурення індивіда в інформаційну діяльність суспільства. Проте тут ми зустрічаємось і з цілим рядом негативних аспектів, до яких належать “автоматизація” людини, дегуманізація людського життя, занадто велике зосередження уваги на технократичному мисленні, зниження культурного рівня кожного конкретного індивіда і рівня культури в цілому, а також, як це не парадоксально, ізоляція індивіда від інших членів суспільства. У сфері політики проблема взаємодії людини і комп’ютера теж має позитивні сторони (розширення політичних свобод людей, децентралізаційні процеси, розширена участь простих людей у громадському житті суспільства), які тісно переплітаються з негативними наслідками такої взаємодії (перетворення держави на наглядача, розширення державної бюрократії, посилення маніпуляції людьми). Наслідки взаємодії людини і комп’ютера мають неабиякий вплив на процес і результати участі людей у загальносуспільних процесах та індивідуальній життєдіяльності кожного окремого індивіда. Така взаємодія сприяє підвищенню продуктивності праці, її раціоналізації, підвищенню компетентності працівника, покращенню якості виробленої продукції, подоланню кризи, економії ресурсів, охороні навколишнього середовища. Проте вона одночасно підвищує складність життя, поглиблює стандартизацію, призводить до масового безробіття, дегуманізації праці, виникненню стресів і психічних захворювань у людей. Схожа ситуація і з впливом інтенсивної взаємодії людини та персонального комп’ютера на міжнародні відносини держави. Тут є і позитивні, і негативні моменти: з однієї сторони, поліпшення обороноздатності країни, надання їй додаткового шансу на розвиток і збереження національної незалежності, а з іншої сторони, технологічна залежність від певних держав і своєрідна комп’ютерна вразливість. Отже, при розгляді проблеми взаємодії людини і комп’ютера обов’язково слід враховувати її позитивні сторони, але в жодному разі не можна забувати і про те, що інформатизація людини, яка підсилюється масовим поширенням та використанням персональних комп’ютерів, несе в собі небезпеку, яка зводиться до політичних, економічних, а також етичних деформацій [11:28].

Вищенаведений розгляд формує уявлення про спектр позитивних і негативних наслідків інформаційно-комп'ютерної революції. Найбільш імовірно, що в історії кожної інформатизації, що розпочинає свій шлях, у країні матимуть місце і ті й інші наслідки, сполучаючись у різних пропорціях у залежності від конкретних умов.

Наведений вище перелік позитивних і негативних наслідків інформатизації суспільства в контексті проблеми взаємодії людини і персонального комп’ютера вражає. Детальне обговорення кожного з них зайняло б занадто багато місця. Однак більшість із розглядуваних сторін досить добре вивчено, тому далі зосередимо увагу на більш загальних глобальних проблемах, які витікають із розглядуваної нами проблеми. Одним із фундаментальних питань соціально-філософського аналізу інформаційно-комп'ютерної революції та її наслідку – проблеми взаємодії людини та комп’ютера – є питання про її вплив на антропосоціогенез.

Одним із наслідків інтенсивної взаємодії людини і персонального комп’ютера, який має в собі як позитивний, так і як негативний моменти, є інформаційний вибух. Його суть полягає в тому, що загальна кількість наукової інформації, накопиченої людством, стрімко зростає. Проте як не парадоксально, а людина виявляється безпорадною у такому різноманітті інформації. Навіть у вузькоспеціальних галузях діяльності її продукується значно більше, ніж здатна прочитати звичайна компетентна в даній сфері людина. Тому людина змушена чи не більшу частину свого часу шукати і опрацьовувати потрібну їй інформацію [6:41]. Проблема поглиблюється і тим, що потрібна цій людині інформація, власне кажучи, ніяк не виділена від непотрібної. Тому ми усі змушені витрачати до 50% часу на нетворчу роботу, пов’язану із пошуком та обробкою інформації. Відомо, що зробити відкриття самому іноді виявляється простіше, ніж довідатися, що воно вже зроблене.

У проблемі взаємодії людини і комп’ютера досить важливу роль відіграє наступний аспект. В історичному розвитку людини комп’ютер можна розглядати як нове складне знаряддя, що опосередковує розумову діяльність людини, якому передаються виконавчі інтелектуальні функції; але також слід враховувати, що за допомогою комп’ютера людина підкорила собі могутні сили природи і в результаті цього створила загрозу власному життю [7:55]. Саме тому роль комп’ютера у житті та діяльності людини в жодному разі не можна абсолютизувати.

У відносно елементарних видах розумової діяльності, що мають переважно шаблонний характер, комп’ютер може замінити людину, витісняючи її при виконанні цих видів діяльності; при цьому комп’ютерові можуть передаватися компоненти творчого процесу. У більш складних, динамічно змінних видах розумової діяльності, що характеризуються виникненням нових проблемних ситуацій, функції інтелектуальної діяльності людини передаються машині лише частково і розв’язання таких завдань розподіляється між людиною і комп’ютером. Тобто в багатьох випадках персональний комп’ютер можна розглядати лише як засіб автоматизації репродуктивної діяльності людини. Більше того, досягти стовідсоткової заміни творчої діяльності людини роботою навіть найпотужнішого суперкомп’ютера ні за яких обставин не можна, а також варто зазначити, що кінцевий результат роботи будь-якої машини завжди опосередковано пов’язаний із діяльністю людей, які її створили, а тому не може розглядатися як суто механічне утворення.

Передаючи інтелектуальні функції комп’ютерові, складаючи для нього програму, людина на етапі підготовки роботи комп’ютера як знаряддя відіграє провідну роль. На наступному етапі при функціональному виконанні комп’ютеризованої діяльності людина стосовно комп’ютера як знаряддя може виконувати підлеглу або ведучу роль, або динамічно змінювати ці ролі у процесі тривалої роботи з ним. У рамках розглядуваної проблеми важливим є висновок про те, що в процесі взаємодії людини і комп’ютера, спрямованої на досягнення важливої мети, останній не може відігравати провідну роль.

Невідповідність комп’ютера психофізіологічним особливостям людини

Фахівці, що займаються практичним використанням досить складної комп’ютерної техніки, зненацька зіштовхнулися з явищем, коли досить досконалі з погляду техніки комп’ютери при застосуванні на виробництві не давали очікуваного ефекту [8:143]. І безпосередньою причиною цього була велика кількість помилок, що допускали люди, які керують цією технікою. Усі ті переваги, що були досягнуті завдяки технічному удосконаленню комп’ютерів, досить часто зводилися нанівець неточними, несвоєчасними діями людини.

Першою реакцією на таку невідповідність була спроба усунути помилки людини за рахунок ще більшої автоматизації техніки і заміни в ній людини. Саме тоді ще існували ілюзії, ніби-то комп’ютерна техніка, доведена до відповідного рівня досконалості, зможе розв’язувати будь-які завдання, які до цього вирішувала людина. Однак від подібного підходу до розв’язання проблеми незабаром довелося відмовитися, тому що практика показала, що техніка здатна замінити далеко не усі функції людини. Навіть там, де можна повністю замінити людину автоматом, робити це не завжди доцільно.

Іншим, більш реальним шляхом вирішення цієї принципової проблеми, був аналіз причин настільки великої кількості помилкових дій людини при роботі з новою технікою і пошук можливостей її зменшення. І перше питання, яке виникало при цьому, полягало у наступному: чому ця проблема не виникла спочатку? Вивчення його дозволило розкрити надзвичайно важливу особливість нової техніки: комп’ютер робив можливим розв’язання принципово нових задач, але при цьому створював для взаємодіючої з ним людини і принципово нові умови праці.

Властиві новим машинам складні швидкоплинні процеси з великим числом змінних параметрів, які потрібно контролювати та враховувати в ході управління, вимагали від людини дуже значної швидкості сприйняття і обробки поточної інформації. Людина в процесі взаємодії з такими системами часом просто фізично не могла справитися з усіма виникаючими перед нею завданнями. Якщо ж ще й врахувати, що подібні завдання доводилося вирішувати у незвичайних умовах життєдіяльності, в умовах високої відповідальності за успіх роботи, високої ціни помилки, то стане очевидним, як істотно змінилися умови життя людини при масовому застосуванні нових автоматизованих системах управління.

Отже, з появою нових, сучасних комп’ютерних систем виявився діалектичний стрибок, що призвів до виникнення якісно нових умов роботи — умов, при яких людина вже не змогла, навіть при мобілізації усіх своїх компенсаторних можливостей, успішно вирішувати покладені на неї завдання. Звідси випливає важливий висновок: причиною низької ефективності нової техніки була не людина, яка своїми помилками перешкоджала її успішному застосуванню, а сама техніка, що була створена без врахування психофізіологічних можливостей людини, яка з нею взаємодіяла, і фактично провокувала її помилки. Так виникла необхідність у спеціальному вивченні психофізіологічних особливостей діяльності людини у нових складних технічних системах, вивчення її можливостей при розв’язанні складних завдань з метою врахування цих даних при розробці комп’ютерних систем і підготовці спеціалістів для роботи з ними.

Так на грані філософії людини та техніки виник цілий комплекс спеціальних теоретичних і прикладних проблем, без розв’язання яких стало неможливе створення нових комбінованих систем “людина-комп’ютер”, здатних ефективно опрацьовувати покладену на них інформацію.

Інтенсивний розвиток комп’ютерної техніки та її широке використання в автоматизованих системах управління обумовили актуальність досліджень і розробок, пов’язаних із проблемою організації ефективної взаємодії людини з комп’ютером.

При використанні комп’ютера людина виконує досить різноманітні функції, починаючи з технічного обслуговування і закінчуючи прийняттям відповідальних рішень. Це породжує комплекс досить складних проблем. Тут і проблема організації взаємодії людини й ЕОМ, де особлива актуальність як і раніше належить питанню про розподіл функцій, раціональному поєднанні можливостей комп’ютера та творчої діяльності людини. Актуальною залишається і проблема, пов’язана із пошуком загальної мови опису діалогу “людина–комп’ютер”, синхронізація їхньої взаємодії.

Зміни в сфері матеріального виробництва

Безпосереднім наслідком комп’ютерної революції скрізь, де вона відбувається, є радикальна зміна соціальних структур. При цьому чітко виявляються її соціогенні функції. Досвід країн, що вже зробили значні кроки на шляху створення інформаційного суспільства, дозволяє досить чітко охарактеризувати основні напрямки і зміст цих змін. У першу чергу вони стосуються співвідношення так званих традиційних промислових і сільськогосподарських галузей, а також тих, які належать до сфери інформації та послуг. Жодне суспільство не може відмовитись від виробництва матеріальних благ: одягу, взуття, житла, медикаментів, транспортних засобів, машин, приладів тощо. На даній стадії розвитку людства матеріально-виробнича діяльність у значній мірі базується на взаємодії людини і комп’ютера, оскільки має потребу в розвитку інформаційно-технологічної сфери.

На початкових стадіях розвитку індустріального суспільства і аж до періоду розквіту промислового капіталізму сфера матеріального виробництва, що охоплювала видобувну й обробну промисловість, а також сільське господарство, вимагали великої кількості робітників. У багатьох країнах люди, зайняті в цих сферах, складали більшість населення. Проте на сьогоднішній день у суспільствах, що вступили на шлях інформаційно-комп’ютерного розвитку, продуктивність праці в сфері матеріального виробництва є такою значною, а раціональна організація виробництва є настільки досконалою за сучасними мірками, що кількість людей, безпосередньо зайнятих у видобувних і переробних галузях виробництва, а також у сільському господарстві, безупинно зменшується. Однією з причин цього явища є високий ступінь механізації й автоматизації виробництва. Тому в сучасних умовах стрімке зростання чисельності людей, зайнятих саме у сфері послуг та інформації, виявляється принципово важливою передумовою удосконалення та розвитку матеріального виробництва. Цим і обумовлюється зміна кількісних пропорцій у соціальній структурі розвинених країн. Наприклад, у США сфера інформації й послуг поглинає близько 80% усього працездатного населення, а менше 20% припадає на традиційні промислові галузі та менше 3% — на сільське господарство. Це радикально змінює соціальну структуру суспільства й істотно трансформує життєві цінності, престиж та масову суспільну свідомість.

Отже, перерозподіл працездатного населення у сферу послуг й інформації, пов’язаний з інтенсивною взаємодією людини і комп’ютера, породжує цілий ряд змін у матеріальному виробництві, а відповідно і в структурі суспільства. Комп’ютеризація, інформатизація суспільства в цілому, особливо якщо вони проводяться рішуче і послідовно, завжди призводять до радикальних і революційних змін виробничих структур. Адже інформаційна продуктивна сила, яка стрімко розвивається, здатна замінити матеріальну продуктивну силу, що викличе якісні зміни у виробництві [9:48].

Зміни темпів духовно-культурного життя суспільства

Соціально-структурні зміни в суспільствах, які пішли шляхом інформаційно-комп'ютерної революції, особливим чином виявляються в духовно-культурній сфері. Ці зміни по-новому ставлять питання про покоління, але цього разу не в технології, а в самому суспільстві. Розвиток основних виробничих систем, способу життя, суспільного укладу, нормативно-ціннісних орієнтирів суспільства, його символічної системи призводить до зміни духовного змісту діяльності різних вікових поколінь. Це питання є складним та багатогранним. З однієї сторони, через комп’ютерну діяльність людина зазнає впливу великої кількості позитивних чинників, проте саме внаслідок взаємодії з комп’ютером вона часто стає спеціалістом в дуже вузькій сфері знань, що звужує її інтелектуальний і духовний рівень, а також збільшує її залежність від складних організацій [6:41].

Інформаційно-комп'ютерна революція істотно змінює темпи духовно-культурного життя суспільства. Виявляється, що інформатизація суспільства не збіднює, а збагачує духовно-культурний світ людини. Комп'ютерний переклад при всіх недоліках і обмеженостях дозволяє вже зараз переборювати багато мовних бар'єрів. Медіатизація суспільства на основі супутникового, оптоволоконного і радіотелефонного, телексного і телефаксного зв'язку призводить до справжньої революції в телебаченні. Якщо ще кілька років тому вищим досягненням японського, американського, європейського телебачення було телемовлення з використанням 28-и – 29-и каналів, що передавали різну освітню, розважальну, навчальну, комерційну, консультативну, довідкову, торговельну, рекламну та іншу інформацію, то на початку ХХІ ст. у країнах західноєвропейського співтовариства одночасно працюють до 120-и телевізійних каналів. На сьогоднішній день зростання кількості інформації призводить до істотної зміни обсягу знань, смаків, світогляду, способу мислення, світовідчуття, світосприймання людей. Сучасні мультимедійні персональні комп’ютери, з'єднані системою супутникових телекомунікацій, підключені до інтегрованих систем зв'язку, могутніх терміналів, принтерів, гігантських баз даних, дозволять одержати протягом невеликого часу візуальну і звукову інформацію в таких обсягах, які всього лише 30-40 років тому засвоювалися протягом життя цілого покоління, а три-чотири сторіччя тому для цього потрібне було життя кількох поколінь.

Природно, що мислення, свідомість, діяльність, міжособистісні і групові стосунки, що формуються в інформаційно-насиченому середовищі, у світі комп'ютерів, а також поведінка і духовно-культурні орієнтири людей серйозно трансформуються. Ці трансформації носять якісний характер, причому вплив сучасної інформаційної техніки на різні покоління і вікові категорії залежить від рівня інформаційної сприйнятливості, який у свою чергу визначається всією системою попереднього виховання, професійної підготовки і життєвого досвіду. Зрозуміло, що для різних поколінь такі системи різні, і новий інформаційний паросток проростає на різних, якщо можна так сказати, соціально-культурних ґрунтах. У даному випадку, коли мова йде про докомп’ютерні покоління, ці ґрунти характеризуються високим соціокультурним імунітетом, у випадку ж нових поколінь ситуація кардинально інша.

Діти, що виростають у тісному спілкуванні з комп'ютерами й електронними іграшками, у психологічному, світоглядному і морально-духовному плані досить істотно відрізняються як від своїх „некомп'ютеризованих” однолітків, так і від дітей попередніх поколінь. Йдеться не тільки про навички роботи з обчислювальною технікою, але і про зміни фундаментальних духовно-культурних структур, понять і уявлень. Діти комп’ютеризованого покоління, яких за аналогією з інтелектуальними комп'ютерами можна назвати п'ятим поколінням, мають зовсім особливе уявлення про життя і смерть, інакше організовують свій час, свій внутрішній світ, розвивають свої інтелектуальні здібності не просто швидше, але в іншому соціально-часовому вимірі. Сучасні студенти, використовуючи персональний комп’ютер, можуть за 8 годин напруженої роботи “проковтнути” зміст кількох книг у середньому по 300 сторінок кожна. Це виявляється можливим завдяки тому, що запрограмовані відповідним чином комп'ютери дозволяють ущільнювати інформацію, представляти її в графічному вигляді, усувати повтори і полегшують надшвидкісний пошук інформації в різних текстах. Тому молодь п'ятого покоління протягом двох наступних десятиліть зможе зробити гігантський інтелектуально-освітній стрибок та істотно відірватися від своїх однолітків у некомп'ютеризованих країнах.

У зв'язку з цим особливої уваги заслуговують хакери, або, як їх ще можна назвати, одержимі програмісти. Навряд чи можна знайти іншу технологію, що могла б конкурувати з інтелектуальною технологією з погляду привабливості і майже гіпнотичного або навіть наркотичного впливу на інтелект і духовний світ людини. У першу чергу це стосується програмістів, головним чином професійних. Уже комп'ютерні ігри, як показують дослідження, можуть потягнути дітей і юнаків до самозабуття, до повного змішання реального і комп'ютерного світу і навіть витіснення першого останнім. Сфера ж професійного програмування найчастіше сприяє хакерству, тобто такому напрямкові діяльності, при якому вдосконалення і самовдосконалення програмного продукту стає самоціллю. Подолання “комп'ютерного опору”, боротьба з помилками, винахід нових алгоритмів, нового програмного дизайну, мов і здійснення надзвичайно складних і важкодосяжних цілей у сфері інтелектуалізації комп'ютерної діяльності стає змістом усього життя хакерів. Хоча число хакерів у світі невелике, але пандемія хакерів може згодом виявитися настільки ж небезпечною і швидко наростаючою, як пандемія СНІДу у світі вірусних захворювань.

В інтересах подальшого розвитку суспільства і виживання людства потрібно знайти такі принципи ефективних суспільних вкладень, які дозволили б гармонійно поєднувати індустріальну, соціокультурну і природну сфери життя сучасного суспільства [3:15].

Отже, внаслідок дії вищеперерахованих чинників відбуваються суттєві зміни в духовно-культурному житті людства. Взагалі кажучи, слід остерігатися не тільки активної відмови від масових форм культурного життя, які ми спостерігаємо сьогодні, а й можливого відчудження індивіда [11:36]. Але говорити про те, що вищеописані чинники здійснюють лише негативний вплив не можна, оскільки багато в чому взаємодія людини і комп’ютера сприяє підвищенню духовно-культурного рівня як кожного конкретного індивіда, так і суспільства в цілому.