- Людина і як індивід і як вид обтяжена свідомістю, хоче цього чи ні.
- Людина обтяжена свідомістю тому, що володіє мовою і мовленням.
- Людина обтяжена мовою і свідомістю тому, що мова існує у вигляді “внутрішнього мовлення” - тобто глибоко в мозку, в психіці.
- Мовчанка не позбавляє від глибинної будови “внутрішнього мовлення”.
- Людина, завдяки своїй мові і свідомості (яка являється тільки іменем, метафорою рефлективності самої структури мови і мовлення) принципово опосередкована.
- Людина шукає різні різні способи подолання и гармонізації цієї опосредованості. Пошук цей і є Культура, у всіх її проявах.
- Людина на цьому шляху впирається в проблему свідомості. Свідомість - заважає.
Існує, крім цього, так звана «концепція (гіпотеза) мовної відносності» Сепіра-Уорфа. Вона являється наслідком польових лінгвістичних досліджень різних мов, зокрема мов і культури американських індійців. Ці дослідження показали, по-перше, що за розвитком і складністю структури ці мови ні в чому не поступаються європейським. Виявилось, що деякі ключові поняття, які видаються нам універсальними (включаючи понятійні системи від Аристотеля до Канта), наприклад, буття, простір (топос), час і т. п. залежать від мовної структури.
Наприклад, дієслівна система хопи побудована так, що в їх культурі просто неможливо говорити про час як про деяку тривалість. Теж саме – простір. Уорф писав: «Мислиннєвий світ хопи не знає уявного простору. Людина, що говорить мовою хопі вважає, що він сам або його думка подорожує разом з трояндовим кущем, про який вона думає. Думка ця повинна залишити слід на рослині в полі.
Французький лінгвіст Е. Бенвеніст показує, що в деяких світових мовах неможлива субстантивація дієслів існування, і, відповідно, неможливе утворення такої неможлива універсалії як « буття » в тому розумінні, до якого ми звикли. Тобто те, з чого почалась філософія в античній Греції, і те, що до сих пір являється предметом чи не головного філософського інтересу, насправді залежить від мовної структури
Другими словами, сам світ, в якому ми живемо, його об’єкти, процеси, і структура пов’язані с первинними операціями, які здійснює мова.
Коли ми вивчаємо її в ранньому віці, не усвідомлюючи ні саму мову, ні процес навчання, вона структурує для нас сам простір нашого існування, типи об’єктивацій, і, що дуже важливо, типи відчуттів, типи сприйняття. Розрізняємо ми різноманітність відчуттів і сприйняттів, тeж завдяки мові. Другими словами мова оформляє саму систему нашого життєвого світу, систему диференціацій, в якій ми живемо.
Внаслідок мовних і психолінгвістичних штудій – мислення може існувати без мови. Мислення тварин, наприклад. Але свідомість, з її функцією розрізнення та об’єктивації (а, відповідно, і суб’єктивації), рефлективністю, можлива тільки на основі мови.
Спочатку людина не усвідомлюючи, використовує рефлективність, тільки потім рефлектує, усвідомлює свідомо. Тобто парадокс є з самого початку – людина, завдяки вже побутовій мові, усвідомлює не усвідомлюючи цього.
Мова бджіл або будь-якої іншої гіпотетичної мови тварин буде відрізнятися від людської тим, що, скажімо, у бджіл, нею можна передати повідомлення про місцезнаходження квітки, але не передати повідомлення про саме повідомлення. Саме ця метамовна здатність, фундаментальна рефлективність мови унікальна і специфічна для людини.
Другими словами, «Нема нічого в свідомості, чого б раніше не було в мові».
