Найважливіший діалог Платона “Держава” складається загалом кажучи з трьох великих частин (які в свою чергу включають 10 так званих книг). Перша частина полягає в розгляді таких питань як: справедливість, виховання, модель ідеальної держави (утопія). Один із висновків, до яких дійшов у цій частині Платон, полягає в тому що, правителі мають бути філософами. Книги VI і VII присвячені визначенню слова “філософ” та висвітленні їх ролі в ідеальній державі.

“Філософи – це люди, які здатні осмислити те, що вічно притаманне самому собі. Природа самого філософа відрізняється співрозмірністю і вродженою тонкістю розуму. Основна властивість філософської душі – охоплення думкою цілісного часу і буття. ” “Філософ пізнає не думку, а буття та істину” [Книга 5-6].

Друга частина висвітлює питання про начала людської душі, співвідношення п’яти типів душевного складу людини і п’яти типів державного устрою.

Третя частина обговорює різне з уже наявних устроїв та їхні переваги й вади: тиранія, задоволення і страждання, місце поезії в ідеальній державі, вічність душі і т. д. [Книга 8–10].