Останнім часом у вивченні суспільно-історичного змісту такого роду категорій ведуться глибокі дослідження. Результатом їх є визначення двох рівнів детермінації філософської категорії: суспільно-історичною практикою і формами світосприйняття. Зроблена спроба дослідження ряду категорій людського мислення в аспекті їх соціально-історичного змісту і світоглядницької функції, як форм самосвідомості і цілепокладання. Це категорії «мета», «захист», «причина», «рух». Особливий інтерес у філософії викликає питання про категорії, як форми самосвідомості, взяті в аспекті відношення духу і матерії. Останнє подає суттєве уточнення до загального формулювання основного питання філософії в діалектичному матеріалізмі як «відношення людського духу, або духовного світу людини, до олюдненого і олюднюваного буття». [19: 437].
«Особливість категорій як форм пізнання є те, що філософська категорія фіксує не тільки всезагальну форму буття природнього, але і буття людського, в якому перетворення природи невіддільне від перетворення соціального середовища». [18: 39].
Рівень і темпи розвитку сучасного виробництва, що випробовує відчутну дію науково-технічного прогресу, проблеми політичного життя, культури в цілому вимагають від будь-якої людини, що виходить за рамки своєї безпосередньої ділянки, кругозору, усвідомлювати свою справу у взаємозв'язку з іншими. А така потреба задовольняється не тільки за рахунок професіоналізму, але і завдяки оволодінню світоглядом, діалектикою діяльності. Не вдаючись до дрібниць питання взаємодії філософії і світогляду, слід звернути увагу на те, що це дві незвідні і не підмінюючі одна одну форми ставлення до світу. Філософія входить у світогляд. Філософія - це система понять про світ, це теорія, яка відображена в граничних основах людського буття - в системі категорій, всезагальних законів, принципів. Одним словом, це теоретична форма відношення людини і світу, форма світобачення. Світогляд ж і генетичне, і по своїй суспільній функції входить до джерел практичного ставлення людини до світів, виявляє свій об'єкт також категорійне; але в даному випадку категорії відіграють роль самосвідомості людини в світі. Світогляд за формою свого буття різний. Будучи вихідним від практичного відношення, він може охопити інші відношення, в тому числі і практику і самого себе, роблячи предметом пізнання все, що так або інакше належить до сфери людської діяльності і проявляється перш за все у масовій свідомості або світогляді, а потім вже усвідомлюється у філософії, в її законах і категоріях.
Таким чином, проблеми світогляду через особливість філософського світотлумачення, тобто категорізацію світу, одержують теоретичну форму буття.
«Філософія виникає і розвивається через засвоєння, постановку і теоретичне вирішення світоглядницької проблематики» [21:121].
Такий зв'язок філософії і світогляду дозволяє розглядати категорії крізь призму цілісності світосприйняття, що несе на собі сліди історичності суб'єкту. Саме це дає право, вникаючи у історичний контекст, здійснювати історичний зріз загальнолюдської культури мислення. У зв'язку з цим можна сказати, наскільки тип життєдіяльності, спосіб виробництва визначає особливості сприйняття світу, категорійний ряд мислення, настільки через розкриття історичного змісту категорій можна підійти до більш адекватного уявлення «моделі світу» на різних етапах людської історії.
Отже, свідомість, формуючись внаслідок колективної трудової діяльності і осмислення цієї діяльності, є одночасно і активною силою подальшого розвитку людської спільноти.
