Так само як і при утворенні системи при її перетворенні, зміні, існують внутрішні й зовнішні причини, що виявляються з більшою або меншою силою в різноманітних системах.

Зовнішні причини [6]:

Зміна зовнішнього середовища, що викликає функціональну зміну елементів. У наявному середовищі неможливо тривале існування незмінної системи: будь-яка зміна, як би повільно й непомітно вона не протікала, неминуче призводить до якісної зміни системи. Причому зміна зовнішнього середовища може відбуватися як незалежно від системи, так і під впливом самої системи. Прикладом може служити діяльність людського суспільства, що сприяє зміні навколишнього середовища не тільки на користь, але і на шкоду (забруднення водойм, атмосфери, і ін. )

Проникнення в систему далеких об'єктів, що призводять до функціональних змін окремих елементів (перетворення атомів під впливом космічних променів).

Внутрішні причини [6]:

Безупинний кількісний ріст диференційованих елементів системи в обмеженому просторі, у результаті чого загострюються протиріччя між ними.

Накопичення «помилок» у відтворенні собі подібних (мутації у живих організмах). Якщо елемент - «мутант» більш відповідає середовищу, що змінюється, то він починає розмножуватися. Це і є виникнення нового, що вступає в протиріччя зі старим.

Припинення росту і відтворення складових елементів системи, у результаті чого система гине. Виходячи з розуміння зрілої системи як єдності й сталості структури можна визначити різноманітні форми перетворення, безпосередньо пов'язані зі зміною кожного з перерахованих атрибутів системи [6]:

перетворення, що спричиняє до знищення елементів системи, знищення усіх взаємозв'язків, (руйнація кристала, розпад атома і т. п. ).

перетворення системи в якісно інше, але рівний по ступені організації стан. Це відбувається внаслідок:

• зміни складу елементів системи (заміщення одного атома в кристалі на інший),
• функціональної зміни окремих елементів і (або) підсистем у системі (перехід ссавців від сухопутного способу життя до водяного).

Перетворення системи в якісно інше, але нижче за ступенем організованості стану. Воно відбувається внаслідок:

• функціональних змін елементів і (або) підсистем у системі (пристосування тварин до нових умов середовища)
• структурної зміни (модифікаційні перетворення в неорганічних системах: наприклад, перехід діаманта в графіт).

Перетворення системи в якісно інше, але вище за ступенем організації стану. Воно відбувається як у рамках однієї форми руху, так і при переході від однієї форми до іншої. Цей тип перетворення пов'язаний із прогресивним, поступальним розвитком системи.

Отже, перетворення - неминучий етап у розвитку системи. Вона вступає в нього в силу наростаючих протиріч між новим і старим, між функціями елементів, що змінюються, і характером зв'язку між ними, між протилежними елементами. Перетворення може відбивати як завершальний кінцевий етап у розвитку системи, так і перехід систем-стадій одна в одну. Перетворення є період дезорганізації системи, коли старі зв'язки між елементами рвуться, а нові ще тільки створюються. Перетворення може означати і реорганізацію системи, а також перетворення системи як цілого в елемент іншої, вищої системи.