Багатоманітність історії існує в часі та просторі. В часі – це різні етапи історичного розвитку, епохи. В просторі – різноманітність соціального життя, одним із основних джерел котрого є нерівномірність історичного розвитку. Вона появилась внаслідок того, що не всі, а лише деякі племена почали переходити від полювання до землеробства. Племена, які займались землеробством,, знаходились у кращих умовах, оскільки вели осілий спосіб життя. Внаслідок цього, були закладені основи для подальшого прогресу – розподіл праці, виникнення міст, перехід до цивілізації. Основним фактором, котрий сприяв появі племен, які займалися землеробством, був вплив природніх умов. Обробітком землі почали займатися племена, які проживали на території з сприятливими географічними умовами.

Звідси слідує висновок, що різноманітність природніх умов є однією з причин багатоманітності історії.

Нерівномірність історичного розвитку обумовлена і тим, що більш розвинуті продуктивні сили здатні дальше розвиватися більш швидкими темпами. Тому суспільства з різним рівнем виробничих сил живуть, немовби, в різному історичному часі.

Крім природнього середовища в якості фактора різноманітності виступає історичне середовище, зовнішнє для даного суспільства. Воно здійснює досить сильний вплив на характер і напрямок історичних процесів. Ступені історичного процесу, котрі є необхідними для людства в цілому, не є обов'язковими для конкретної країни чи народу. Деякі країни змогли обминути повністю або частково одну із формацій, наприклад, перейти від від первіснообщинного ладу до феодалізму (древні германці, слов'яни).

Корені концепції різноманітності культур та цивілізацій полягають в односторонній інтерпретації багатоманітної людської історії. З іншого боку, між культурами та цивілізаціями існують не тільки розбіжності, іле й спільні ознаки, які їх об'єднують.