Підводячи підсумки вищесказаного можна зробити висновок про те, що філософія Нового часу - надзвичайно важливий етап в історії всесвітньої філософії. Саме в цей час утверджуються засади сучасного філософствування.

Значення філософії Нового часу в історії філософської думки полягає в тому, що це - перід становлення і розвитку класичної європейської філософії, перід коли формуються характерні для нової філософії школи та напрями, формулюються головні філософські поняття та принципи, закладаються підвалини нового світорозуміння.

Одним з основних творців Нової філософії по-праву можна назвати Френсіса Бекона, заслугою якого є не тільки руйнація середньовічного способу мислення, а й значний вплив на формування філософської думки новочасної Європи. Хоч за свої поглядами він міг бути зарахованим до філософів доби Відродження: натурфілософія XVI ст. визначала його погляди на природу, а ренесансний гуманізм живив його вчення про безмежну могутність людини, про її панування над природою. Але, як вважав Ф. Бекон, досягти такої могутності людина може лише завдяки наково-технічному прогресові. Така позиція свідчить про належність філософа вже до нової епохи.