Просвітництво відіграло значну роль у розвитку прогресивної суспільної і наукової думки в країнах Європи, Азії, Америки. В Росії ідеологія Просвіїництва почала поширюватися в 2-й половині XVIII ст. в умовах початку розкладу кріпосницького ладу. Однак уже в 1-й половині XVIII ст. передові діячі російської культури (В. М. Татіщев, А. Д. Кантемір, Ф. Прокопович) виступали з ідеями Просвітництва. Розвиток Просвітництва в Росії XVIII ст. пов'язаний насамперед з ім'ям М. В. Ломоносова. Представниками російського Просвітництва були також учені Д. С. Анічков, С. Ю. Десницький, I. A. Третьяков, O. A. Каверзнєв і П. С. Батурін, письменники M.I. Новиков, Д. І. Фонвізін, I. A. Крилов та ін., які засуджували жорстокість кріпосників, прагнули полегшити долю народу. Надії на визволення народу вони покладали на поширення освіти. Значний крок уперед у розвитку ідей Просвітництва зробив О. М. Радищев, який закликав до

боротьби проти самодержавства та кріпосництва Ідеї О. М. Радіщева і передових російського Просвітництва XVIII ст. були важливим джерелом формування світогляду декабристів. Значну роль у боротьбі проти феодально-кріпосницької ідеології відіграли дворянські просвітителі в ЗО — 40-х pp. ХІХ ст. П. Я. Чаадаєв, M.B. Станкевич, Т. М. Грановський. На Україні на початку XVIII ст. окремі ідеї Просвітництва були висловлені в творах М. Козачинського, Г. Кониського та. ін. діячів Київської академії. В 2-й половині XVIII ст. разом з російськими просвітителями виступали українські просвітителі Г. С. Сковорода і Я. П. Козельський. вони відстоювали ідею суспільства, побудованого на засадах загальної рівності, людського щастя, що грунтується на праці відповідно до природних нахилів людини. Прогресивні традиції Просвітництва прийняли й збагатили представники революційного демократизму В. Г. Бєлінський, 0.1. Герцен, М. П. Огарьов, М. Г. Чернишевський, М. 0. Добролюьов, Д. І. Писарєв,M.B. Шелгунов, М. О. Серно-Соловйович, М. 0. Антонович та інші російські революціонери-демократи, які, виступаючи як ідеологи селянської революції, в боротьбі проти самодержавства і кріпосництва підняли на новий, вищий щабель ідеї російського Просвітництва.

Велику роль у розвитку революційного Просвітницва відіграв український поет і мислитель Т. Г. Шевченко, який вів відкриту боротьбу проти царизму і кріпосництва, за визволення народу від соціального і національного гніту. Продовжувачами його справи були українські революційні демократи П. А. Грабовський, М. М. Коцюбинський, Панас Мирний, Леся Українка, І. Я. Франко, С. А. Подолинський, О. С. Терлецький та інші. Під впливом революційного Просвітництва розвивалася передова демократична культура і інших народів Росії. Повне й чітке визначення основних рис світогляду і ролі російського Посвітництва 60-х pp. XIX ст. дав B.I. Ленін. Він писав: “Як і більшість просвітителів західноєвропейських… і більшість літературних представників 60-х років… одушевляє палка ворожість до кріпосного права і до всіх його породжень в економічній, юридичній і соціальній сфері. Це перша характерна риса “просвітителя ”. Друга характерна риса, спільна всім російським просвітителям, — палкий захист освіти, самоврядування, свободи, європейських форм життя і взагалі всебічної європеїзації Росії. Нарешті, третя характерна риса “просвітителя “це — обстоювання інтересів народних мас, головним чином селян (які не були ще цілком звільнені або тільки звільнялися в епоху просвітителів), щира віра в те, що скасування кріпосного права та його залишків принесе з собою загальний добробут і щире бажання сприяти цьому ”(Повне зібрання творів, т. 2, с. 496). Просвітителі відіграли значну роль у дальшому розвитку революційного руху. Ідеї Просвітництва мали вплив на соціалістів-утопістів, російське народництво. Прогресивні революційні традиції Просвітництва 40—60-x років XIX ст. сприйняла і збагатила російська соціал-демократія.