Конфуціанство – філософсько-етичне вчення давньокитайського мислителя 6 ст. до н. е. Кун Фуцзи. Основним твором конфуціанства є трактат “Луньюй” (“Бесіди і судження”), складений учнями Кун Фуцзи. Головним у конфуціанстві є поняття “жень” (гуманність) – моральний закон, який визначає взаємини людей в сім’ї і суспільстві і вимагає беззастережної покори молодих старшим за віком або за соціальним становищем. Конфуціанство обстоювало вічність соціальної нерівності. За Конфуцієм доля людини визначається “небесною волею”, тому поділ суспільства на “шляхетних” і “низьких” не може бути змінений. Кожна людина повинна точно знати своє місце в суспільстві і сумлінно виконувати пов’язані з цим обов’язки [9:309].