Лао-цзи, узагальнюючи історичні події, зв’язані з розвитком і занепадом рабовласницького ладу, висунув значну кількість діалектичних ідей.

У творі “Лао-цзи” є багато понять, які мають протилежне (антономічне) значення: високе і низьке положення, біда і щастя, краса – потворність, паскудство, добро – зло, життя – смерть, верх – низ, великий – малий, господар – гість, раніше – пізніше, лицевий – зворотний, справедливість – хитрість, важкий – легкий, розширювати – стискати, процвітати – гинути, давати – відбирати, сильний – слабкий, розумний – дурний, буття – небуття тощо.

Лао-цзи вважав, що обидва боки цих протилежних понять протистоять один одному (фань), але в той же час існують і взаємно переходять один в одне. Про це він говорить таким словами:

“Коли в Піднебесній усі знають, що гарне є гарним, з’являється потворність. Коли всі дізнаються, що добро є добром, з’явиться зло. Тому буття і небуття породжують одне одного, довге і коротке створюють форму, високе і низьке перекидають одне одного, тони і звуки викликають гармонію, попереднє й наступне йдуть один за іншим” (Лао-цзи, §2).

У цьому висловлюванні в концентрованому вигляді виражений погляд на протиріччя, які є взаємно протилежними, але “взаємно створюють одне одного”.

Лао-цзи відмітив аналогічний зв’язок “недоброї” і “доброї” людини, показав погляд про діалектичну єдність “учителя” й “винагородження”: “Добра людина – учитель недоброї людини, недобра людина – винагорода доброї людини. Якщо (недобра людина) не цінить свого учителя, а (добра людина) не любить винагороди, то, не дивлячись на розум, вони в корені помиляються” (Лао-цзи, §27). На думку Лао-цзи, добра людина є вчителем недоброї, але, зі свого боку, недобра людина може вберегти добру від помилок, тому кожна сторона відіграє свою роль, і ні однією з них не можна нехтувати. У цьому міститься глибока істина про необхідність надавати значення ролі протилежній учителеві стороні і вимагати, щоб у процесі навчання як “лицева” так і “зворотна” сторони беруть для себе щось позитивне. Адже необхідно “знати людей” і в той же час “знати себе”, потрібно “перемагати людей” і одночасно “перемагати себе”, свої недоліки, тому що тільки в цьому випадку можна добитися вищої мудрості й набути могутності.

Діалектичні ідеї Лао-цзи яскраво виражені в уявленні про взаємне перетворення протилежностей однієї в іншу. Наприклад: “вищерблене стає цілим, криве – прямим, порожнє – наповненим, старе – новим; прагнучи малого – набуваєш, прагнучи багато – помиляєшся” (Лао-цзи, §22); “надмірна скупість неминуче викликає великі видатки, надмірне нагромадження неминуче викликає великі втрати” (Лао-цзи, §14); “слабке перемагає сильне, м’яке перемагає тверде” (Лао-цзи, §78); “істоти, досягнувши розквіту, старіють” (Лао-цзи, §55); “хто має сильні війська, знищується; міцне дерево переламується” (Лао-цзи, §76); “О нещастя! Воно є опорою щастя. О щастя! У ньому затаїлося нещастя” (Лао-цзи, §58). Лао-цзи бачив, що перетворення предметів у свою протилежність є загальним явищем. У 40-му параграфі, він говорить: “Перетворення у протилежність – рух дао”, що є узагальненим вираженням вказаного явища.

Перетворення предметів у свою протилежність, на думку Лао-цзи, є процесом нагромадження кількісних змін. Він говорить, що: “Дерево в обхват товщиною виростає із маленького (ростка); дев’ятиярусна тераса починається з насипу землі; мандрівка в тисячу лі починається з першого кроку” (Лао-цзи, §64);” “Великі справи в Піднебесній обов’язково починаються з дрібниці” (Лао-цзи, §63). І хоч це загальновідомі істини, все таки вони є переконаним підтвердженням діалектики.

Крім сказаного, Лао-цзи дав філософське узагальнення перетворенню предметів у процесі розвитку, коли, досягнувши розквіту, вони починають хилитися до одряхління, старості і смерті, висловивши це у словах “предмети, досягнувши розквіту, старіють” (Ла-цзи, §55), які містять елементи діалектики, стверджуючи, що при досягненні розвитку предмети переходять у свою протилежність.

Лао-цзи висунув абстрактний і абсолютний принцип, сформулювавши його в §37 таким чином: “М’яке і слабке – слуги життя”. Виступаючи проти “міцного і сильного”, Лао-цзи прикладав усі зусилля для звеличування “м’якого і слабкого” і висунув широко відомий принцип “м’яке і слабке перемагає тверде і сильне”. Для прикладу візьмемо його слова, що “всі предмети, трава і дерева при своєму народженні ніжні і слабкі” (Лао-цзи, §76). Але вони володіють великою життєздатністю, повні життєвих сил і можуть перемагати сильне, що прямує до старості. він говорив, що: “У Піднебесній немає нічого м’якшого і слабшого від води. але вона нападає на міцне й сильне, і ніхто не може перемогти її” (Лао-цзи, §78), і, роблячи резюме, стверджував: “М’яке перемагає тверде, а слабке перемагає сильне” (Лао-цзи, §76).

У цілому в філософії Лао-цзи наявні примітивні діалектичні ідеї, але разом із тим спостерігається метафізична методологія вчення, затушування матеріалістичних елементів та ідей діалектики в містичному тумані об’єктивного ідеалізму. Філософія Лао-цзи як ідеологічна система, її позитивні та негативні сторони виявили великий вплив на розвиток філософії в наступні століття.

Розвиток Космосу проходить відповідно з певними зразками і принципами, які неможливо визначити чітко. Можна, однак, назвати їх – хоч і не зовсім точно – Дао, або Шлях.

Що стосується де (доброчесності, або сили), то до неї не можна прагнути, вона виникає спонтанно, природно.

Кращим способом реалізації Дао у зовнішньому світі є принцип увей – непередбаченої активності.

Непотрібно прагнути надмірної освіченості, підвищення ерудиції для вишуканості – навпаки, потрібно повернутися до стану “необробленого дерева”, або до стану “немовляти”.

Усі протилежності нероздільні, комплементарні, взаємодіють одне з одним. Це стосується і таких протилежностей, як життя і смерть.

Життя – це “м’яке” і “гнучке”. Смерть – це “жорстке” і “тверде”. Кращий принцип розв’язання проблем відповідно з Дао – це відмова від агресії, поступливість. Це не потрібно розуміти як заклик до підлеглості і залежності – потрібно прагнути оволодіти ситуацією, не застосовуючи надто багато зусиль.

Даосизм у Китаї займав скромне місце в системі офіційних релігійно-ідеологічних цінностей. Однак у період кризових ситуацій і великих потрясінь, коли державна адміністрація занепадала, даосизм виходив на перший план.