Філософія є різновидом світогляду, тобто вона є частиною світогляду, проте частиною особливою; виступає як теоретична основа світогляду, концентруючи його і зосереджуючись на найважливішому у ньому.

Для філософського знання характерно:

• специфічний стиль мислення;
• оперування гранично широкими, універсальними категоріями, висновками і узагальненнями: причинність, свідомість, річ, відносини та інші;
• спроба органічно відобразити науково-теоретичні і практично-духовні аспекти життя людини й зрозуміти світ як цілісний та єдиний організм;
• національний характер: філософія завжди є філософією окремого народу;
• особистісна спрямованість.

Філософія не вигадує свої проблеми, вона бере їх із життя, проте підносить їх на вищий рівень осмислення, вираження та розв’язання. Центральне місце у структурі філософського знання займає вчення про людину, її суть та природу. Людина, Природа, Суспільство – головні проблеми філософії.

Філософія на сьогодні є розвиненою та розгалуженою сферою знання; вона включає у свій зміст цілий комплекс наук про основні, найважливіші сфери людського життя.

Філософія є частиною культури і виконує важливі функції у розвитку суспільства (світоглядну, гносеологічну, методологічну, інтегративну, аксіологічну, критичну).

Отже, філософія має свій предмет пізнання, свої проблеми; специфічні методи і засоби дослідження; специфічною є її мова; своєрідні доводи, аргументація, характер дискусій і функції в культурі. Усе це дає підстави вважати, що філософія виступає як специфічний тип знання.