Користувальницькі налаштування

Налаштування сайту


володимир.вернадський:ноосфера.наукова.думка.як.планетне.явище

Ноосфера. «Наукова думка як планетне явище»

Поява поняття

У фокусі світогляду Вернадського – ідея переходу біосфери в ноосферу. Термін «ноосфера» (від грецьк. «ноос» – розум і «сфера» – оболонка) запропонували 1927 року французькі мислителі Едуар Леруа і П'єр Тейяр де Шарден, які слухали лекції Вернадського в Сорбонні в 1922 – 1923 роках. Вони позначали ним «мислячу оболонку» Землі, що виникає з появою людини. Вернадський прийняв цей термін і наповнив його власним, природничо-науковим змістом.

Найповніше вчення про ноосферу викладене в праці «Наукова думка як планетне явище» (написана в 1936 – 1938 роках і опублікована лише посмертно) і в статті «Декілька слів про ноосферу» (1944).

Людина як геологічна сила

Відправною точкою вчення про ноосферу є думка про те, що з появою в біосфері людини і людського суспільства виникла нова, вища форма біогеохімічної енергії – «енергія людської культури», або «культурна біогеохімічна енергія». Людина своєю працею і розумом перетворює природу в масштабах, що порівнянні з найпотужнішими геологічними процесами: вона змінює рельєф, будує міста і дороги, видобуває корисні копалини, змінює ландшафти, хімічний склад атмосфери і вод, створює нові речовини, яких не було в природі.

Отже, людство стало геологічною силою, вирішальним чинником у геологічній історії планети. Ця думка, висловлена Вернадським ще в 1920-х роках, отримала сьогодні загальне визнання: вчені говорять про новий геологічний період – «антропоцен», визначальною рисою якого є вплив людини на планету.

Від біосфери до ноосфери

Ця космічно-біологічна і соціальна енергія розуму – насамперед наукової думки – і серця людини є, за Вернадським, рушієм перетворення біосфери в ноосферу. Біосфера – «царство живої речовини» – переходить у ноосферу – «царство розуму». Стихійно-природний процес еволюції змінюється свідомим процесом, яким керує людський розум.

Ноосфера – це новий стан біосфери, в якому розумна діяльність людини стає визначальним чинником розвитку. Але Вернадський наголошував, що ноосфера – не просто наслідок людської діяльності, а закономірний етап еволюції біосфери. Поява людини і людського розуму – не випадковість, а результат тривалого еволюційного процесу, що йшов у напрямку ускладнення і вдосконалення нервової системи («цефалізації»). Розум – вершина еволюції живої речовини, і його поява була підготовлена всією попередньою історією життя на Землі.

Наукова думка як планетне явище

Особливу роль у переході до ноосфери Вернадський відводив науці. Наукова думка, на його переконання, – це не просто сукупність знань, а планетарне явище, сила, що перетворює біосферу. Саме наука дає людині можливість свідомо і раціонально керувати природними процесами, використовувати ресурси планети, передбачати наслідки своєї діяльності.

Вернадський звертав увагу на «вибух» наукової творчості в XX столітті: наука розвивається з небаченою швидкістю, охоплює всю планету, стає інтернаціональною. Ця наукова революція, на його думку, – ознака переходу до ноосфери. Наука стає справою всього людства, а не окремих народів чи держав, і в цьому – запорука єдності людства.

Умови ноосфери

З праць Вернадського дослідники виокремлюють низку умов, за яких, на його думку, можливий перехід до ноосфери. Серед них: заселення людиною всієї планети; революційне перетворення засобів зв'язку і обміну між країнами; посилення зв'язків, у тому числі політичних, між усіма державами Землі; переважання геологічної ролі людини над іншими геологічними процесами; розширення меж біосфери і вихід у космос; відкриття нових джерел енергії; рівність людей усіх рас і релігій; збільшення ролі народних мас у вирішенні питань зовнішньої і внутрішньої політики; свобода наукової думки і наукового пошуку від тиску релігійних, філософських і політичних побудов; продумана система народної освіти і підвищення добробуту трудящих; розумне і красиве перетворення первинної природи Землі; виключення війн із життя суспільства.

Цей перелік умов має не лише природничий, а й гуманістичний, соціальний характер. Ноосфера – це не просто панування людини над природою, а гармонійне суспільство, засноване на рівності, свободі, освіті, мирі. Ноосферне людство, за Вернадським, – це людство, що свідомо керує своїм розвитком і розвитком природи, керуючись розумом і моральними принципами.

Ноосфера і людство

Ноосфера передбачає єдність людства. Вернадський наголошував, що людство вперше в історії стає єдиним цілим, пов'язаним спільними інтересами, спільною долею, спільною відповідальністю за планету. Війни, расова і релігійна ворожнеча, гноблення одних народів іншими суперечать ідеї ноосфери і загрожують самому існуванню людства.

Цікаво, що Вернадський вважав, що ноосферне людство, свідомо контролюючи суспільно-історичний і природний процес, має певні спільні риси з ідеалом комуністичного суспільства Маркса; він навіть писав, що ноосфера «буде співзвучна» головним висновкам Маркса. Водночас він гостро критикував більшовиків за «багато вад і непотрібні жорстокості», за придушення свободи наукової думки. Для нього головним було не те чи інше політичне вчення, а свобода наукового пошуку і гуманізм.

Космічна перспектива

Вчення про ноосферу має і космічну перспективу. Вернадський вважав, що людство, перетворивши біосферу в ноосферу, згодом вийде за межі Землі і почне освоювати космос. Біологічно залежний вид Homo sapiens стане, за його висловом, «вільно-автотрофним» – тобто незалежним від інших організмів у своєму живленні, здатним самостійно синтезувати необхідні речовини, – і вийде в інші світи.

Ця ідея зближує Вернадського з російськими космістами – Миколою Федоровим, Костянтином Ціолковським, – які також мріяли про освоєння космосу і перетворення людини. Але на відміну від них Вернадський спирався не на релігійні чи містичні уявлення, а на природничо-наукові дані.

Значення вчення про ноосферу

Вчення Вернадського про ноосферу – одна з найвизначніших філософських концепцій XX століття. Воно поєднує природознавство з гуманізмом, наукову картину світу з моральним ідеалом, оптимістичну віру в розум з усвідомленням відповідальності людства за планету. Сьогодні, в умовах глобальної екологічної кризи, загрози ядерної війни, нерівності між народами, ідеї Вернадського набувають особливої актуальності, нагадуючи, що перехід до ноосфери – не автоматичний процес, а завдання, яке людство має свідомо виконати.

володимир.вернадський/ноосфера.наукова.думка.як.планетне.явище.txt · Востаннє змінено: повз majesty

Donate Powered by PHP Valid HTML5 Valid CSS Driven by DokuWiki
Directory — якісний каталог для якісних сайтів