Користувальницькі налаштування

Налаштування сайту


володимир.вернадський:філософія.науки.і.космізм

Філософія науки і антропокосмізм

Наука і філософія

Ставлення Вернадського до філософії було складним і неоднозначним. З одного боку, він був глибоко освіченою в філософії людиною, знав праці античних, середньовічних, новочасних мислителів, цікавився індійською і китайською філософією. З другого – він відмежовувався від матеріалістів, від ідеалістів і від філософії взагалі як такої, що абсолютизує розум Homo sapiens. Цей вид Вернадський розглядав як проміжний, перехідний, а його розум – як недосконалий, що лише розвивається.

В умовах офіційно-ідеологічного панування над наукою, яке встановилося в Радянському Союзі, Вернадський стверджував примат науки над філософією. Наука, на його переконання, дає достовірне, загальнообов'язкове знання, яке не залежить від світоглядних переконань ученого. Філософія ж – завжди особиста, суб'єктивна, пов'язана з певною епохою і культурою. Тому філософія не може диктувати науці, а, навпаки, має враховувати її досягнення.

Ця позиція мала глибокий зміст в умовах сталінізму, коли «діалектичний матеріалізм» оголосили єдино правильною філософією і намагалися підпорядкувати йому всі науки. Вернадський рішуче протестував проти цього, вважаючи, що наука повинна бути вільною від тиску будь-якої філософії, зокрема й офіційної. Саме тому його філософські праці зазнавали нападок з боку радянських ідеологів.

Емпіричне узагальнення

Основою наукового методу Вернадського було «емпіричне узагальнення» – узагальнення фактів, отриманих спостереженням і експериментом, без залучення гіпотез і теорій, що виходять за межі цих фактів. Емпіричні узагальнення, на його думку, найбільш достовірні з усіх наукових положень, бо вони спираються безпосередньо на факти. Гіпотези ж і теорії мінливі, вони змінюються з розвитком науки.

Вчення про біосферу Вернадський вважав саме емпіричним узагальненням: воно спирається на величезну кількість фактів про роль живої речовини в геологічних процесах і не потребує жодних гіпотез про походження життя чи його сутність. Ця методологічна обережність, що відмовляється від спекулятивних побудов, характерна для Вернадського як ученого.

Наукознавство

Вернадський був одним з основоположників наукознавства – науки про науку. Він досліджував історію науки, її структуру, закономірності розвитку, роль у суспільстві. Він вважав, що наука – це не лише сукупність знань, а соціальний інститут, що має свою організацію, свої традиції, свої закономірності розвитку. Від організації науки, від підтримки її державою і суспільством залежить її ефективність.

Як організатор науки Вернадський заснував і очолював низку наукових установ: Комісію з вивчення природних продуктивних сил, Українську академію наук, Радієвий інститут, Біогеохімічну лабораторію. Він постійно наголошував на необхідності державної підтримки науки, на свободі наукового пошуку, на міжнародному науковому співробітництві.

Антропокосмізм

Вернадський – один з творців антропокосмізму, світоглядної позиції, що розглядає людину в єдності з космосом. Людина – не випадкове явище на маленькій планеті, а закономірний продукт космічної еволюції, і її розум – космічна сила, що здатна перетворювати не лише планету, а й Всесвіт. «Мисляча людина є мірою всього», – стверджував Вернадський, перефразовуючи давньогрецького софіста Протагора.

Але антропокосмізм Вернадського не є антропоцентризмом у вузькому сенсі. Людина не є «вінцем творіння», якому все підпорядковано; вона – частина космосу, що несе відповідальність за нього. Наука про природу є водночас і наукою про людину (і навпаки): вивчаючи природу, людина пізнає себе, а пізнаючи себе – пізнає природу.

Вернадський усвідомлював себе космістом і реалістом, філософським скептиком. Він вважав, що людське знання обмежене і відносне, що багато таємниць Всесвіту ще не розкриті і, можливо, ніколи не будуть розкриті. Але цей скептицизм не вів його до агностицизму: він вірив, що наука поступово наближається до істини, і що людський розум здатний на дедалі глибше пізнання світу.

Вічність життя

Однією з найсміливіших ідей Вернадського була ідея вічності життя. Він звертав увагу, що в усій відомій геологічній історії Землі життя існувало завжди: ніде не знайдено слідів «добіологічного» періоду. На цій підставі він висловлював припущення, що життя, можливо, так само вічне, як матерія і енергія, і що воно не виникло на Землі, а було привнесене з космосу або існувало завжди.

Ця ідея, що суперечила поширеним уявленням про виникнення життя з неживої матерії (абіогенез), ставила під сумнів матеріалістичну картину світу і тому викликала різку критику радянських філософів. Сам Вернадський не наполягав на ній як на доведеній істині, а розглядав як гіпотезу, що заслуговує на увагу. Сучасна наука, що відкрила дуже давні сліди життя на Землі і обговорює можливість його космічного походження (панспермія), певною мірою повертається до цієї проблематики.

Наука і етика

Вернадський наголошував на моральній відповідальності вчених. Наукова думка – могутня сила, що може служити як добру, так і злу. Особливо гостро він відчував це після відкриття радіоактивності і атомної енергії. Ще 1922 року, у передмові до збірки «Очерки и речи», він писав, що недалекий той час, коли людина отримає в руки атомну енергію, і застерігав: чи зуміє людина використати цю силу на добро, а не на самознищення? Вчені, на його думку, повинні усвідомлювати відповідальність за наслідки своїх відкриттів.

Це пророцтво, висловлене за два десятиліття до створення атомної бомби, засвідчує надзвичайну проникливість Вернадського. Його ідея відповідальності науки перед людством стала однією з центральних у філософії науки другої половини XX століття.

Значення філософії науки Вернадського

Філософія науки Вернадського – це філософія природознавця, що поєднує глибоку наукову методологію з широким гуманістичним світоглядом. Примат науки над філософією, метод емпіричного узагальнення, наукознавство, антропокосмізм, ідея відповідальності вчених – ці ідеї зробили Вернадського одним з найвизначніших мислителів XX століття. Вони не втратили актуальності і сьогодні, коли наука і техніка набули такої сили, що можуть як врятувати, так і знищити людство.

володимир.вернадський/філософія.науки.і.космізм.txt · Востаннє змінено: повз majesty

Donate Powered by PHP Valid HTML5 Valid CSS Driven by DokuWiki
Directory — якісний каталог для якісних сайтів