Висновки
Георгій Кониський – випускник, професор і ректор Києво-Могилянської академії, згодом єпископ і архієпископ Білоруський, захисник прав православних у Речі Посполитій, просвітитель, поет і драматург – одна з ключових постатей української філософії середини XVIII століття. Його філософський курс, прочитаний у 1749 – 1751 роках, за структурою зберігає риси барокової схоластики, але за змістом засвідчує глибоке засвоєння ідей раннього Просвітництва.
Кониський обстоював концепцію двох істин – віри і розуму – і розмежування теології і філософії, що забезпечувало філософії певну автономію у сфері природних питань. Філософію він розумів як пізнання, що спирається на природне світло розуму, і як шлях до щастя людини.
У теорії пізнання Кониський виокремлює три щаблі – чуттєве сприйняття, формування поняття і судження. Надаючи великої ваги чуттєвому пізнанню, вирішальну роль у відкритті істини він залишає за інтелектом і природним світлом розуму. Успішне пізнання вимагає поєднання індуктивного і дедуктивного методів, спостережень і дослідів.
Натурфілософія Кониського розглядає світ як доцільно влаштований організм і водночас як машину, створену Богом-архітектором, що не втручається в дію природних законів, – у цьому виявляється ранньопросвітницька деїстична тенденція. Матерія єдина й однорідна в земних і небесних тілах, що доводиться змінністю тих і тих. Віддаючи перевагу системі Тихо Браге, Кониський визнає доказовість і системи Коперника, доповненої теорією вихорів Декарта.
Людина для Кониського – досконале створіння, що розумом уподібнюється до Бога і повинна на основі розуму шукати земного щастя. Щастя він розуміє як мудре і доброчесне життя, тілесне здоров'я і сприятливу долю, що досягається інтелектуальною діяльністю, вихованням і самовдосконаленням. Особисте благо поєднується із загальним, а освіта і наука посідають визначальне місце в житті людини і суспільства.
Отже, Георгій Кониський став важливою ланкою в розвитку української філософської думки від барокової схоластики до Просвітництва. Його погляди засвідчують відкритість Києво-Могилянської академії до новітньої європейської філософії і науки, а його просвітницька діяльність мала значний вплив не лише в Україні, а й у Білорусі.
