Зміст
Життя і діяльність Георгія Кониського
Академія середини XVIII століття
Середина XVIII століття – час, коли Києво-Могилянська академія переживала свій останній розквіт. Вона залишалася найбільшим і найавторитетнішим навчальним закладом Російської імперії: тут навчалися сотні студентів з України, Росії, Білорусі, балканських країн. Її випускники обіймали високі посади в церкві і державі, викладали в навчальних закладах по всій імперії. Водночас посилювався тиск імперської влади, що прагнула підпорядкувати академію і уніфікувати її з іншими навчальними закладами імперії.
Філософія в академії цього часу переживала перехід від барокової схоластики до філософії Просвітництва. Професори знайомили студентів з вченнями Декарта, Ляйбніца, Вольфа, Гассенді, Ньютона, хоча ще зберігали традиційну структуру курсів і багато схоластичних понять. Одним з найяскравіших представників цього перехідного періоду був Георгій Кониський.
Походження і освіта
Григорій Осипович Кониський народився 20 листопада 1717 року в Ніжині в шляхетській родині. Його батько, Йосип Кониський, у 1727 році був ніжинським бургомістром. 1728 року, ймовірно після закінчення початкової школи, Григорій вступив до Києво-Могилянської академії і пройшов у ній повний курс навчання, який закінчив 1743 року. Його навчання тривало п'ятнадцять років – від нижчих граматичних класів до богослов'я, – що було звичайним для тих, хто готувався до викладацької або церковної кар'єри.
1744 року Кониський прийняв чернецтво з ім'ям Георгій і з 1745 року став професором академії. Він викладав поетику, риторику і філософію. Його курс поетики (1746) і курс філософії (1749 – 1751) збереглися в рукописах і є важливими джерелами для вивчення його поглядів.
Ректор академії
У 1751 – 1755 роках Кониський був ректором Києво-Могилянської академії і водночас ігуменом Братського монастиря. Як ректор він читав курс богослов'я і розробив новий статут академії, спрямований на вдосконалення навчального процесу. Його ректорство стало одним з найплідніших періодів в історії академії.
Кониський був блискучим знавцем античної спадщини, патристики, схоластики, творчості Еразма Роттердамського, Яна Амоса Коменського, Рене Декарта, Галілео Галілея, П'єра Гассенді. Він знайомив своїх учнів з вченнями Ляйбніца, Християна Вольфа, Декарта, Гассенді, Фрідріха Баумейстера. Серед його учнів було чимало людей, що згодом стали відомими діячами культури, церкви і державного управління.
Єпископ Білоруський
1755 року Кониського було призначено єпископом Білоруським з резиденцією в Могильові. Білоруські землі в цей час належали Речі Посполитій, і православні там зазнавали значного тиску з боку католицької церкви і уніатів. Кониський став енергійним захисником прав православних. 1765 року він виголосив у Варшаві перед королем Станіславом Августом Понятовським промову на захист православних, яка мала великий резонанс. Його діяльність була одним з чинників, що спонукали Росію втрутитися в справи Речі Посполитої під приводом захисту православних.
У Могильові Кониський заснував духовну семінарію (училище), для якої сам готував підручники і посібники. Він дбав про освіту духовенства, про поширення книг, про розвиток проповідництва. Після першого поділу Речі Посполитої (1772) Могильов увійшов до складу Російської імперії, і Кониський 1783 року став архієпископом. Він помер 13 лютого 1795 року в Могильові і похований там.
Твори
Літературна спадщина Кониського різноманітна. До неї належать:
- латиномовний курс поетики «Praecepta de arte poetica» (1746);
- латиномовний курс філософії «Philosophia juxta numerum quatuor facultatum quadripartita, complectens logicam, ethicam, physicam et metaphysicam» («Філософія, поділена відповідно до кількості чотирьох факультетів на чотири частини, що містить логіку, етику, фізику і метафізику», 1749);
- «Нравственная философия, или Этика» – популярний виклад етики;
- проповіді, промови і послання, частину яких видано в «Собранії сочиненій» (1835) і «Словах и речах» (1892);
- шкільна драма-мораліте «Воскресіння мертвих» (1747);
- вірші і канти.
Крім того, Кониський працював над удосконаленням української системи силабо-тонічного віршування. Його поетичні твори і драма були широко відомі і використовувалися в шкільному театрі.
Ім'я Кониського тривалий час пов'язувалося з «Історією Русів» – знаменитим анонімним твором кінця XVIII – початку XIX століття, що мав величезний вплив на формування української історичної свідомості. Проте сучасні дослідники відкидають авторство Кониського, вважаючи, що його ім'я було використане авторами твору для надання йому авторитету.
Філософські твори Кониського довгий час залишалися в рукописах. Лише 1990 року вийшло двотомне видання його «Філософських творів» в українському перекладі, підготовлене М. Кашубою, яка присвятила Кониському кілька досліджень, зокрема монографію «Георгій Кониський: світогляд та віхи життя» (1999).
Місце в історії філософії
Філософський курс Кониського, прочитаний у 1749 – 1751 роках, за структурою і способом розгляду проблем значною мірою зберігає характерні риси барокової схоластики. Водночас у ньому чітко проглядаються елементи ранньопросвітницької філософії. Саме це поєднання старого і нового робить Кониського важливою постаттю для розуміння еволюції філософської думки в Україні. Він стоїть між Феофаном Прокоповичем і Григорієм Сковородою, між бароко і Просвітництвом, і його погляди віддзеркалюють складність цього перехідного часу.
