Користувальницькі налаштування

Налаштування сайту


георгій.кониський:теорія.пізнання.кониського

Теорія пізнання – від чуття до судження

Три щаблі пізнання

Теорія пізнання Георгія Кониського спирається на аристотелівську традицію, збагачену ідеями філософії Нового часу. У процесі пізнання він виокремлює три щаблі: чуттєве сприйняття, формування інтелектом поняття про сприйнятий об'єкт і судження.

На першому щаблі людина сприймає речі за допомогою органів чуттів – зору, слуху, нюху, смаку, дотику. Чуття дають їй образи окремих речей з їхніми зовнішніми властивостями: кольором, формою, звуком, запахом. Ці образи зберігаються в уяві і пам'яті і становлять вихідний матеріал для пізнання.

На другому щаблі інтелект опрацьовує чуттєві образи і формує поняття. Поняття – це загальне уявлення про річ, що відображає не її випадкові, а сутнісні ознаки. Наприклад, бачачи багато окремих дерев, людина формує поняття «дерево», яке відображає те спільне, що є в усіх деревах. Цей процес схоластика називала абстрагуванням.

На третьому щаблі інтелект поєднує поняття в судження, стверджуючи або заперечуючи щось про річ. Судження – це вже знання в повному сенсі слова, бо саме в судженні міститься істина або хиба. Поєднуючи судження, розум будує умовиводи і доходить до нових знань.

Роль чуттєвого пізнання

Кониський надає великої ваги чуттєвому пізнанню. Без чуттів, на його думку, не було б ніякого знання про світ, бо саме чуття дають розумові матеріал для роботи. Тут він продовжує емпіричну лінію, що йде від Аристотеля і була особливо розвинена в англійській філософії XVII – XVIII століть (Бекон, Гоббс, Локк).

Кониський також усвідомлює обмеженість чуттєвого пізнання. Чуття можуть помилятися: прямий олівець у воді здається зламаним, далека вежа – маленькою, квадратна – круглою. Тому чуттєві дані повинні перевірятися розумом і досвідом. Чуття дають знання лише про явища, про зовнішній бік речей, а сутність їх розкривається тільки розумом.

Природне світло розуму

Хоча Кониський і надає великого значення чуттєвому пізнанню, вирішальну роль у відкритті істини він залишає за інтелектом, апелюючи до сили «природного світла розуму» (lumen naturale). Це поняття, що сягає Августина і було широко використане Декартом, означає вроджену здатність розуму осягати першопринципи пізнання – найзагальніші і очевидні істини, які не потребують доведення.

До таких першопринципів належать, наприклад, закон суперечності (одна і та сама річ не може одночасно бути і не бути), закон достатньої підстави (ніщо не відбувається без причини), математичні аксіоми. Ці принципи не виводяться з досвіду, а є умовою можливості будь-якого досвіду і будь-якого міркування. Саме завдяки «природному світлу» розум здатний упорядковувати чуттєві дані, будувати поняття і судження, доходити до достовірного знання.

У цьому Кониський наближається до раціоналізму Декарта, Ляйбніца і Вольфа, для яких розум є головним джерелом достовірного знання. Але він не відкидає досвіду, як це робили крайні раціоналісти, а прагне поєднати раціоналізм з емпіризмом. Його позицію можна назвати поміркованим раціоналізмом, що визнає і роль досвіду, і першість розуму.

Індукція і дедукція

Кониський переконаний, що процес пізнання має успіх за умови застосування двох методів – індуктивного і дедуктивного. Індукція йде від окремих фактів до загальних висновків: спостерігаючи багато окремих явищ, розум виявляє в них спільне і формулює загальний закон. Дедукція йде від загальних принципів до окремих висновків: знаючи загальний закон, розум може передбачити, що відбудеться в окремому випадку.

Обидва методи необхідні і доповнюють один одного. Індукція без дедукції дає лише ймовірне знання, бо ніколи не можна спостерегти всі випадки; дедукція без індукції ризикує відірватися від дійсності, будуючи логічно бездоганні, але хибні системи. Тільки їхнє поєднання дає змогу будувати достовірну і водночас змістовну науку.

Спостереження і досліди

Великого значення в процесі пізнання Кониський надає спостереженню і дослідам. Тут він стоїть на позиціях експериментального природознавства, яке в XVII – XVIII століттях здобуло блискучі перемоги. Він знав праці Галілея, який поєднав досвід з математикою, і праці природознавців, які за допомогою нових інструментів – телескопа, мікроскопа, барометра, термометра – відкривали нові явища природи.

Спостереження і досліди для Кониського – не лише засіб перевірки теорій, а й джерело нових знань. Природа відкривається тому, хто вміє її розпитувати, ставлячи досліди і уважно спостерігаючи їхні результати. Цей підхід протилежний схоластичному, для якого головним джерелом знання були тексти авторитетів, а не сама природа.

Межі пізнання

Водночас Кониський визнає межі людського пізнання. Розум може пізнати світ лише в тій мірі, в якій він доступний чуттям і природному світлу розуму. Вищі істини – про таємниці Бога, про Трійцю, про втілення, про воскресіння – перевищують можливості розуму і пізнаються лише вірою. Тут вступає в силу концепція двох істин: філософія і богослов'я мають різні сфери, і кожна з них повинна залишатися у своїх межах.

Отже, теорія пізнання Кониського – це врівноважена позиція, що поєднує емпіризм і раціоналізм, визнання ролі досвіду і першості розуму, індукцію і дедукцію, наукове пізнання і віру. Вона відображає характерне для раннього Просвітництва прагнення до синтезу різних підходів, до такого розуміння пізнання, яке б відповідало досягненням новітньої науки і водночас не руйнувало основ релігійного світогляду.

георгій.кониський/теорія.пізнання.кониського.txt · Востаннє змінено: повз majesty

Donate Powered by PHP Valid HTML5 Valid CSS Driven by DokuWiki
Directory — якісний каталог для якісних сайтів