Користувальницькі налаштування

Налаштування сайту


леся.українка:воля.і.правда.проблема.рабства.духу

Воля і правда. Проблема «рабства духу»

Ключові цінності

Ключовими цінностями для Лесі Українки, як і для Шевченка, є воля і правда. Але якщо в Шевченка ці цінності осмислювалися передусім у соціальному і національному вимірі – як воля від кріпацтва і чужоземного панування, як правда Божа проти неправди гнобителів, – то в Лесі Українки вони набувають ще й глибокого внутрішнього, екзистенційного виміру. Свобода – це не лише зовнішня незалежність, а й внутрішня свобода духу; рабство – не лише соціальне поневолення, а й «рабство духу», внутрішня готовність підкорятися.

Проблема свободи людини, протиставленої «рабству духу», осмислювалася Лесею Українкою передусім у ключі національного визволення. Вона з болем бачила, що українці, поневолені століттями, засвоїли психологію рабів: покірність, пасивність, готовність служити чужим, відсутність почуття власної гідності. І вважала, що зовнішнє визволення неможливе без подолання цієї внутрішньої неволі.

«В катакомбах»

Найглибше проблема «рабства духу» розкрита в драматичній поемі «В катакомбах» (1905). Дія відбувається в Римі перших століть християнства. Раб-неофіт, що прийняв християнство, сподіваючись знайти в ньому свободу, приходить до катакомб, де збираються християни. Але єпископ, що проповідує в катакомбах, навчає, що раби повинні покорятися своїм панам, що земна неволя не має значення, бо справжня свобода чекає на небі.

Неофіт обурюється: він прийшов до християнства по свободу, а йому пропонують ту саму неволю, лише освячену релігією. Він відмовляється від такого християнства і йде з катакомб, обравши шлях боротьби за справжню свободу. Поема ставить питання: чи може релігія, що виправдовує рабство, бути релігією свободи? І відповідає: ні, справжня віра несумісна з рабською покорою.

Ця поема, написана в рік першої російської революції, мала і злободенний зміст. Вона була спрямована проти тих, хто закликав пригноблений народ до терпіння і покори, обіцяючи йому нагороду на небі. Леся Українка вважала, що така проповідь лише закріплює рабство духу і заважає народові боротися за свої права.

«Оргія»

Остання драматична поема Лесі Українки, «Оргія» (1913), також присвячена проблемі рабства і свободи, але в національному аспекті. Дія відбувається в грецькому місті Коринфі, підкореному Римом. Головний герой, співець Антей, відмовляється служити римським завойовникам своїм мистецтвом. Його дружина Нерисса, навпаки, прагне слави і погоджується танцювати на бенкеті римських можновладців. Конфлікт завершується трагічно – загибеллю героя, що не стерпів ганьби.

Поема ставить питання про ціну національної гідності і про роль митця в поневоленому народі. Мистецтво поневоленого народу може або служити поневолювачам, розважаючи їх, або зберігати гідність, відмовляючись від служіння, навіть ціною життя. Антей обирає друге. Його загибель – протест проти «рабства духу», що змушує поневолений народ служити своїм завойовникам.

Дослідники бачать в «Оргії» алегорію становища України в Російській імперії: українська культура могла або асимілюватися, служачи імперії, або зберігати свою самобутність, протистоячи асиміляції. Леся Українка закликає до другого шляху.

«Бояриня»

Драма «Бояриня» (1910) переносить проблему свободи і рабства в українську історію – в добу Руїни XVII століття. Героїня, Оксана, дочка козацького старшини, виходить заміж за боярина Степана – українця, що служить у Москві. Переїхавши до Москви, вона опиняється в чужому, задушливому світі, де жінки замкнені в теремах, де всі принижуються перед царем, де панує атмосфера страху і рабської покори.

Оксана болісно переживає свою неволю і докоряє чоловікові, що він, українець, служить чужому цареві замість боротися за свободу України. Степан виправдовується, що він зберігає вірність своєму народові в душі, але Оксана відповідає, що така «внутрішня вірність» без дії нічого не варта. Драма закінчується трагічно: Оксана, зламана неволею, згасає.

«Бояриня» – одна з найгостріших у творчості Лесі Українки драм на національну тему. Вона засуджує тих українців, що, служачи імперії, втрачали зв'язок зі своїм народом, і показує, що зовнішнє пристосування неминуче веде до внутрішньої деградації.

«Кассандра»

Драматична поема «Кассандра» (1907) розкриває інший аспект проблеми правди. Кассандра, троянська пророчиця, бачить правду – неминучу загибель Трої, – але ніхто не вірить її пророцтвам. Вона знає, що її правда не врятує ні її, ні її місто, але не може мовчати, бо мовчання було б зрадою правди.

Кассандра – образ людини, що бачить правду і змушена її говорити, навіть коли це не приносить користі ні їй, ні іншим. Її трагедія – трагедія пророка, якого не слухають. Дослідники бачать у ній і автобіографічні риси: Леся Українка, як і Кассандра, бачила загрози, яких не бачили інші, і говорила про них, хоча її часто не розуміли.

Правда як сутність особистості

Правда, за Лесею Українкою, становить глибинну сутність особистості. Людина, що зраджує правду, зраджує саму себе. Тому найвищим моральним обов'язком є вірність правді, навіть коли вона невигідна, небезпечна, непопулярна. Ця вірність правді і є справжньою свободою: людина, що живе за правдою, вільна, хоч би в яких зовнішніх умовах вона перебувала; людина, що зраджує правду, – раб, хоч би яким високим було її становище.

Національне і соціальне

Ідея національного визволення у Лесі Українки кореспондує з ідеєю визволення соціального. Як учениця Драгоманова і учасниця соціал-демократичного руху, вона розуміла, що поневолення українців має і національний, і соціальний характер, і що визволення має бути одночасно національним і соціальним. Але для неї обидва ці аспекти зводилися до одного – до свободи людини як особистості.

Свобода людини реалізується не лише в соціокультурному просторі, а й у сфері внутрішніх взаємин природи і культури в самій людині. Отже, проблема свободи для Лесі Українки – це проблема цілісна, що охоплює і зовнішнє, і внутрішнє, і соціальне, і особисте, і національне, і загальнолюдське.

Значення ідеї свободи

Філософія свободи Лесі Українки – одна з найглибших в українській культурі. Вона поєднує шевченківську традицію боротьби за національне і соціальне визволення з глибоким розумінням внутрішньої, духовної свободи. Ідея «рабства духу» як головної перешкоди на шляху до свободи, вимога вірності правді як основи гідності особистості, критика пристосуванства і покори – ці ідеї мали великий вплив на формування української національної свідомості XX століття.

леся.українка/воля.і.правда.проблема.рабства.духу.txt · Востаннє змінено: повз majesty

Donate Powered by PHP Valid HTML5 Valid CSS Driven by DokuWiki
Directory — якісний каталог для якісних сайтів