Користувальницькі налаштування

Налаштування сайту


микола.костомаров:життя.і.діяльність.миколи.костомарова

Життя і діяльність Миколи Костомарова

Історик і мислитель

Микола Іванович Костомаров – видатний історик, письменник, громадський діяч, один з ідеологів українського національного руху середини XIX століття. Його численні історичні праці – про Богдана Хмельницького, про Стеньку Разіна, про Смутний час, про Новгородську і Псковську республіки, про Руїну, про Мазепу – склали цілу епоху в історичній науці. Але Костомаров був не лише істориком-дослідником, а й мислителем, що осмислював історію філософськи, шукаючи в ній сенс, закономірності, вияв Божого промислу і народного духу. Його історіософські ідеї мали величезний вплив на формування української національної свідомості.

Дитинство і юність

Микола Костомаров народився 16 травня (4 травня за старим стилем) 1817 року в слободі Юрасівка Острогозького повіту Воронізької губернії – на Слобожанщині, в землі, заселеній переважно українцями. Його батько, Іван Костомаров, був заможним поміщиком-росіянином, вольтер'янцем і прихильником просвітницьких ідей; мати, Тетяна Мельникова, – українка, кріпачка, з якою батько обвінчався вже після народження сина. Через це Микола за законом був кріпаком власного батька і отримав свободу лише після трагічної загибелі батька 1828 року, вбитого власними кріпаками.

Навчався Костомаров у Воронізькій гімназії, а з 1833 року – на історико-філологічному факультеті Харківського університету. Харків у ті роки був центром українського романтизму: тут діяли Ізмаїл Срезневський, Амвросій Метлинський, Левко Боровиковський, Григорій Квітка-Основ'яненко. Під їхнім впливом Костомаров захопився українським фольклором, історією, мовою. Він почав писати українською мовою – вірші і драми – під псевдонімом Ієремія Галка. Його драми «Сава Чалий» (1838) і «Переяславська ніч» (1841) стали помітним явищем української літератури того часу.

Початок наукової діяльності

1842 року Костомаров захистив у Харкові магістерську дисертацію «Об историческом значении русской народной поэзии», у якій вперше обґрунтував думку про народну поезію як найважливіше історичне джерело для пізнання народного духу. Перша його дисертація – про унію – була заборонена і знищена ще до захисту за «неблагонадійність».

1844 – 1845 року Костомаров учителював у гімназіях Рівного і Києва, а 1846 року був обраний ад'юнкт-професором російської історії Київського університету святого Володимира. Тут він зблизився з колом молодої української інтелігенції, з Пантелеймоном Кулішем, Василем Білозерським, Миколою Гулаком і, зрештою, з Тарасом Шевченком, з яким його зв'язала глибока дружба.

Кирило-Мефодіївське товариство

1845 – 1846 року в Києві виникло таємне Кирило-Мефодіївське товариство (братство), назване на честь просвітителів слов'ян Кирила і Мефодія. Його засновниками були Костомаров, Білозерський, Гулак, а учасниками – Куліш, Опанас Маркович, Дмитро Пильчиков та інші; Шевченко був близький до товариства, хоча формально, ймовірно, не був його членом. Товариство ставило за мету скасування кріпацтва і станових привілеїв, поширення освіти, створення федерації вільних слов'янських республік з Києвом як спільним центром.

Головним програмним документом товариства стали «Книги буття українського народу» (інша назва – «Закон Божий»), написані, як більшість дослідників вважає, Костомаровим. Цей твір – одна з найважливіших пам'яток української суспільно-політичної і історіософської думки.

Навесні 1847 року товариство було викрите за доносом студента Олексія Петрова, і його учасників заарештували. Костомарова, як одного з керівників, ув'язнили на рік у Петропавловській фортеці, а потім вислали до Саратова під нагляд поліції, без права викладати і друкуватися.

Саратов і Петербург

У Саратові Костомаров провів майже десять років (1848 – 1857). Він служив перекладачем, а згодом секретарем губернського статистичного комітету, займався етнографічними дослідженнями, збирав матеріали з історії Поволжя, писав працю про Богдана Хмельницького. Після смерті Миколи I (1855) настала «відлига», і 1856 року з Костомарова було знято нагляд.

1859 року Костомаров став професором Петербурзького університету. Його лекції користувалися величезною популярністю, збирали сотні слухачів. Він став одним з найвідоміших істориків Російської імперії. Водночас він брав активну участь в українському русі: співпрацював у журналі «Основа» (1861 – 1862), органі петербурзької української громади, де опублікував низку програмних статей, зокрема «Дві руські народності» (1861).

1862 року, після студентських заворушень, Петербурзький університет було тимчасово закрито, і Костомаров залишив викладання, присвятивши себе науковій і літературній діяльності. Він працював в Археографічній комісії, видавав історичні документи, писав монографії і біографії історичних діячів. Його головні праці цього періоду – «Богдан Хмельницький», «Руина», «Мазепа и мазепинцы», «Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей», «Северорусские народоправства», «Смутное время Московского государства».

Останні роки

Костомаров залишався вірним українській справі до кінця життя. Він протестував проти Валуєвського циркуляру (1863) і Емського указу (1876), що забороняли українське слово, обстоював право українського народу на власну мову і культуру. 1875 року, у віці 58 років, він одружився з Аліною Крагельською, своєю нареченою з київських часів, з якою його розлучив арешт 1847 року.

Помер Микола Костомаров 19 квітня (7 квітня за старим стилем) 1885 року в Петербурзі і похований на Волковому кладовищі.

Філософська спадщина

Філософські погляди Костомарова – передусім історіософські. Він не писав спеціальних філософських трактатів, але в його працях – від «Книг буття» до «Двох руських народностей» і численних історичних монографій – розгорнута цілісна концепція історії. Її основні складові: християнське розуміння історії як здійснення Божого задуму і свободи; ідея народу як головного суб'єкта історії; вчення про народний характер, «дух народу»; ідея федералізму як принципу устрою слов'янського світу. У наступних розділах ми розглянемо ці складові докладніше.

микола.костомаров/життя.і.діяльність.миколи.костомарова.txt · Востаннє змінено: повз majesty

Donate Powered by PHP Valid HTML5 Valid CSS Driven by DokuWiki
Directory — якісний каталог для якісних сайтів