Зміст
Світоглядні засади – раціоналізм, позитивізм, критицизм
Від романтизму до позитивізму
Світоглядні позиції Драгоманова пройшли певну еволюцію. Розпочавши, як і більшість українських інтелігентів його покоління, з ідей романтизму – з захоплення народною поезією, козацькою минувшиною, ідеями кирило-мефодіївців, – він згодом формує досить еклектичний світогляд з орієнтацією на наукове тлумачення світу. Філософськими домінантами цього світогляду стали позитивістські засади.
Позитивізм – філософський напрям, заснований Огюстом Контом у 1830 – 1840-х роках, – був однією з найвпливовіших течій європейської думки другої половини XIX століття. Його головна ідея: справжнє знання дає лише наука, що спирається на досвід і спостереження; метафізичні питання про сутність світу, про першопричини, про Бога – нерозв'язні і тому мають бути відкинуті. Конт також запропонував «закон трьох стадій» розвитку людського мислення – від теологічної через метафізичну до позитивної, наукової – і заснував соціологію як науку про суспільство.
Драгоманов поділяв основні засади позитивізму: орієнтацію на науку, досвід, раціональне пояснення явищ. Він вважав, що суспільні питання повинні розв'язуватися не на основі релігійних догм чи метафізичних спекуляцій, а на основі наукового аналізу. Особливо близькою йому була концепція Конта про поступальний розвиток людства від релігійного до наукового світогляду.
Критицизм і «єресь»
Проте Драгоманов не був ортодоксальним позитивістом. Він ставився до всіх ідейних течій своєї доби – і до позитивізму, і до соціалізму, і до лібералізму – критично, як «єретик». Він послідовно реалізовував засади критицизму, без яких, на його переконання, неможливе самостійне теоретизування. Жодна теорія, жоден авторитет не були для нього незаперечними; кожна ідея мала бути перевірена розумом і досвідом.
Цей критицизм виявлявся у ставленні Драгоманова до будь-яких догм – релігійних, політичних, національних. Він виступав проти догматизму і в українському русі, критикуючи як романтичну ідеалізацію минулого, так і вузький національний ексклюзивізм. Він критикував і російських революціонерів-народників за їхній централізм і нехтування національним питанням, і марксистів – за догматизм і ігнорування ролі особистості.
Сам Драгоманов називав себе «єретиком» і пишався цим. Єретик для нього – людина, що має сміливість мислити самостійно, не підкоряючись авторитетам. У своїх історичних працях він показував, що весь прогрес людства був справою «єретиків» – тих, хто наважувався сумніватися в усталених істинах і шукати нових шляхів.
Гасло Драгоманова
Світоглядні засади Драгоманова найкоротше виражені в його відомому гаслі: «в культурі – раціоналізм, у політиці – федералізм, у соціальних справах – демократизм». Ця формула охоплює три головні сфери суспільного життя і визначає орієнтири для кожної з них.
Раціоналізм у культурі означає орієнтацію на науку, освіту, критичне мислення, звільнення культури від релігійних і інших догм. Федералізм у політиці – децентралізацію влади, самоврядування громад і регіонів, вільний союз народів замість централізованої імперії. Демократизм у соціальних справах – рівність прав усіх громадян, ліквідацію станових привілеїв, поліпшення становища трудових мас.
Межі раціоналізму
Проте декларований Драгомановим раціоналізм мав і внутрішні обмеження. У його філософії, як зазначають дослідники, присутні властиві українській духовній традиції антропологічні акценти і етична зорієнтованість. Драгоманов не був холодним раціоналістом, що зводить усе до розрахунку і логіки. Для нього людина, її гідність, її права, її щастя завжди залишалися найвищою цінністю, а моральні принципи – основою суспільного життя.
Ця етична зорієнтованість виявлялася і в його розумінні соціалізму. Драгоманов обстоював «етичний соціалізм» – соціалізм, що ґрунтується не на класовій боротьбі і економічному детермінізмі, а на моральних принципах справедливості, свободи і людської гідності. Тому він піддавав критиці як російське народництво з його схильністю до терору і змовництва, так і марксизм з його класовим догматизмом і ідеєю диктатури.
Прудон
Серед мислителів, що мали найбільший вплив на Драгоманова, особливе місце займає французький соціаліст П'єр-Жозеф Прудон. Драгоманов віддавав перевагу ідеям Прудона, зокрема його соціалістичним ідеям, перед ідеями Маркса. Прудон обстоював федералізм, децентралізацію, самоврядування, вільні асоціації виробників; він був противником державного централізму і авторитаризму в усіх формах. Ці ідеї стали основою політичної філософії Драгоманова.
Але і до Прудона Драгоманов ставився критично, як «єретик». Він запозичував у нього ті ідеї, що відповідали його власним переконанням, і відкидав ті, що видавалися йому хибними. Так, він не поділяв прудонівського анархізму в його крайніх формах і визнавав необхідність певних державних інституцій, принаймні на перехідний період.
Ставлення до релігії
Будучи переконаним лібералом і позитивістом, Драгоманов обстоював відокремлення церкви від держави і секуляризацію громадського і культурного життя. Він вважав, що церква не повинна втручатися в політику і освіту, а релігія має бути приватною справою кожної людини. Особливо потребувала секуляризації, на його думку, Галичина, де греко-католицька церква мала величезний вплив на суспільне життя.
Водночас Драгоманов не був войовничим атеїстом. Він з повагою ставився до релігійних почуттів людей і цікавився історією релігії, зокрема протестантизмом, який, на його думку, певним чином корелює з лібералізмом – з ідеєю свободи совісті, особистої відповідальності, самоврядування громад. Він вивчав історію релігійних рухів в Україні, зокрема штундизм, вбачаючи в них вияв народного прагнення до свободи і раціональності.
Значення світоглядних засад
Світоглядні засади Драгоманова – раціоналізм, позитивізм, критицизм, етична зорієнтованість – визначили характер усієї його суспільно-політичної теорії. Вони зробили його одним з перших українських мислителів, що спиралися не на романтичні ідеали і релігійні цінності, а на науку і розум. Водночас його критицизм уберіг його від догматизму, а етичні принципи – від холодного прагматизму. Ця поєднаність науковості і моральності, критичності і гуманізму – найцінніша риса світогляду Драгоманова.
