Зміст
Соціально-економічні погляди. Громадівський соціалізм
Економіст-соціаліст
Подолинський прийшов до соціалізму через захоплення творами Віссаріона Бєлінського, Миколи Чернишевського, Петра Лаврова, а згодом – через вивчення «Капіталу» Маркса в гуртку Зібера. Він був одним з перших в Україні, хто глибоко засвоїв марксистську політичну економію. Але його соціалізм не був сліпим наслідуванням Маркса: він мав виразно український, «громадівський» характер, близький до ідей Драгоманова, і спирався на власні наукові дослідження.
Аналіз української економіки
Головна заслуга Подолинського як економіста – конкретний аналіз економічного становища України. У праці «Ремесла і фабрики на Україні» (1880) він дослідив стан промисловості, ремесла і праці в українських губерніях Російської імперії. Він показав, що Україна, маючи багаті природні ресурси і працьовите населення, перебуває в стані економічної залежності: її сировина вивозиться для переробки в інших регіонах імперії, капітал належить переважно неукраїнцям, а українське населення залишається бідним селянством.
Подолинський звертав увагу на особливості розвитку капіталізму в Україні: він розвивався не з місцевого ремесла, а насаджувався ззовні, руйнуючи традиційні форми господарства і перетворюючи селян і ремісників на найманих робітників. Цей процес супроводжувався зубожінням народу і посиленням національного гноблення, бо власниками фабрик і заводів були переважно росіяни, поляки, іноземці.
Земельне питання
Особливу увагу Подолинський приділяв земельному питанню. У брошурах «Про хліборобство. Частина перва: Про те, як наша земля стала не наша» (1877) і «Про хліборобство. Розмова третя: Як де земля поділена і як би треба її держати» (1877) він популярно пояснював селянам, як сталося, що земля, яку вони обробляють, належить панам, і як можна змінити цю несправедливість.
Історію землеволодіння в Україні Подолинський розглядав як історію поступового відчуження землі від тих, хто на ній працює. Колись земля належала громадам, і кожен, хто її обробляв, мав на неї право. Але поступово козацька старшина, польські і російські пани захопили землю, а селяни перетворилися на кріпаків. Скасування кріпацтва 1861 року не розв'язало проблеми: селяни отримали малі наділи і мусили платити викупні платежі, а найкраща земля залишилася в панів.
Розв'язання земельного питання Подолинський бачив у передачі землі громадам, які розподіляли б її між тими, хто на ній працює. Земля має належати не тим, хто нею володіє, а тим, хто її обробляє. Ця ідея, що мала глибоке коріння в народній свідомості, стала основою аграрних програм українських соціалістичних партій.
Бідність і багатство
У популярних брошурах «Про бідність» (1875) і «Про багатство та бідність» (1876), написаних у формі розмов, Подолинський пояснював селянам причини бідності. Бідність, за ним, не є ні Божою карою, ні наслідком лінощів, як твердили пани і священики. Вона – наслідок несправедливого суспільного устрою, за якого плоди праці одних привласнюються іншими. Селянин працює від зорі до зорі, але більша частина того, що він виробляє, іде на податки, ренту, викупні платежі; багатство ж нагромаджується в руках тих, хто не працює.
Ці брошури були важливим явищем в історії української популярної літератури. Вони були написані простою, живою мовою, з прикладами з селянського життя, і мали на меті пробудити в селян свідомість своїх прав і інтересів. Особливо відомою стала казка «Парова машина» (1875), в якій у доступній формі пояснювалося, як машини, що могли б полегшити працю людей, у капіталістичному суспільстві перетворюються на засіб їх експлуатації.
Громадівство
Соціалізм Подолинського мав «громадівський» характер, близький до драгоманівського. Основою майбутнього суспільства мали бути вільні громади – самоврядні спільноти, що спільно володіють засобами виробництва і самі вирішують свої справи. Громади мали об'єднуватися у вільні союзи, а над ними не повинно бути централізованої держави, що пригнічує особу.
Подолинський брав участь у складанні «Програми» женевського гуртка (разом з Драгомановим і Павликом), опублікованої в першому числі «Громади» 1880 року. Ця програма проголошувала мету: «громадівство», тобто суспільство, де засоби виробництва належать громадам і робітничим спілкам, де немає експлуатації людини людиною, де кожен народ вільно розвивається. Вона поєднувала соціалістичні ідеї з національними: звільнення українського народу від соціального і національного гноблення розглядалося як єдине завдання.
Розбіжності з Марксом
Хоча Подолинський глибоко поважав Маркса і листувався з ним, він мав і суттєві розбіжності з марксизмом. По-перше, він приділяв велику увагу національному питанню, вважаючи, що соціальне визволення українців неможливе без національного; Маркс і Енгельс ставилися до «малих» народів, зокрема слов'янських, досить зневажливо. По-друге, він обстоював громадівський, децентралізований соціалізм, а не централістський державний. По-третє, і це найважливіше, він розробив власну, енергетичну теорію праці, яка доповнювала і певною мірою виправляла трудову теорію вартості Маркса.
Саме цю енергетичну теорію Подолинський надіслав Марксові 1880 року, сподіваючись на його відгук. Маркс передав її Енгельсові, і той у листах до Маркса (1882) висловив своє критичне ставлення до неї, вважаючи, що енергетичний підхід до економіки є помилковим змішуванням фізики і політичної економії. Сучасні дослідники вважають, що Енгельс не зрозумів глибини ідеї Подолинського, яка випередила свій час. Про цю теорію ми поговоримо в наступному розділі.
Значення соціально-економічних поглядів
Соціально-економічні погляди Подолинського – це перший в українській думці конкретний економічний аналіз становища України з соціалістичних позицій. Його праці про ремесла і фабрики, про земельне питання, про бідність і багатство, його популярні брошури для селян заклали основи української економічної науки і соціалістичної публіцистики. Його громадівський соціалізм, що поєднував соціальні і національні вимоги, став одним з джерел ідеології українських соціалістичних партій кінця XIX – початку XX століття.
