Зміст
Життя і діяльність Якова Козельського
Доба Просвітництва
Друга половина XVIII століття в історії європейської думки – доба Просвітництва. Це час, коли розум проголошується найвищим суддею всього сущого, коли філософія стає зброєю боротьби проти забобонів, деспотизму і станових привілеїв, коли виникає віра в можливість перебудувати суспільство на розумних засадах. У Франції працюють Вольтер, Руссо, Монтеск'є, Дідро, Гельвецій, Гольбах; видається знаменита «Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв і ремесел». У Німеччині панує раціоналістична філософія Християна Вольфа і його учнів.
У Російській імперії ця доба пов'язана з правлінням Катерини II (1762 – 1796), яка листувалася з Вольтером і Дідро, видавала себе за «філософа на троні» і на словах підтримувала просвітницькі ідеї, хоча на ділі розширювала кріпацтво і знищувала залишки автономії України. Серед просвітників, що діяли в цей час у Петербурзі, було чимало вихідців з України. Одним з найталановитіших серед них був Яків Козельський.
Походження і освіта
Яків Павлович Козельський народився близько 1728 року в містечку Келеберді на Полтавщині (за іншими даними – на Черкащині) в родині служивого козака. Початкову освіту він здобув у Києво-Могилянській академії, де в 1744 – 1750 роках закінчив чотири початкові і два середні класи. Отже, він пройшов граматичні класи, поетику і, можливо, риторику, але не філософський і богословський курси академії.
1750 року Козельського разом з групою інших здібних студентів Києво-Могилянської академії було відібрано для навчання в Петербурзі. Він навчався в Академічній гімназії, а з 1752 року – в Академічному університеті при Петербурзькій Академії наук. Тут він слухав лекції видатних учених, зокрема, імовірно, Михайла Ломоносова, і отримав ґрунтовну освіту в галузі математики, фізики, філософії, мов. Ця освіта мала вже виразно новочасний характер: тут викладали за підручниками вольфіанської школи, знайомили з досягненнями природознавства, з ідеями європейських просвітників.
Військова і державна служба
У 1757 – 1766 роках Козельський перебував на військовій службі. Він викладав математику і механіку в Артилерійському та інженерному шляхетському кадетському корпусі в Петербурзі. Для своїх учнів він написав підручник «Арифметические предложения» (1764) і переклав з латини «Начальные основания фортификации» Християна Вольфа. Вийшов у відставку в чині капітана.
З 1766 року Козельський служив у Сенаті. Цей період виявився найпліднішим у його творчій діяльності. 1768 року вийшла його головна філософська праця – «Философические предложения». У ці ж роки він переклав низку творів з французької і німецької мов, зокрема філософські статті з французької «Енциклопедії» (1770). За деякими даними, він був причетний і до роботи скликаної 1767 року Катериною II Комісії зі складання нового Уложення – законодавчого зібрання, у якому вперше широко обговорювалися питання права, станових привілеїв і кріпацтва.
У 1770 – 1778 роках Козельський був членом Малоросійської колегії в Глухові – органу, що керував Гетьманщиною після скасування гетьманства. Ця служба, як свідчать документи, не приносила йому задоволення: він бачив, як імперська політика руйнує залишки української автономії і посилює кріпацтво, але не мав змоги цьому протидіяти.
Останні роки
Вийшовши у відставку, Козельський жив у власному маєтку в селі Крутий Берег на Полтавщині. 1788 року він повернувся до Петербурга, де знову працював у комісії зі створення проекту нового Уложення. Того ж року вийшла перша частина його другої великої філософської праці – «Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании». У 1791 – 1793 роках він був інспектором Гімназії для чужоземних одновірців у Петербурзі. 1793 року через погіршення здоров'я переїхав до Крутого Берега, де й помер (після 1795 року) і похований.
Твори
Основні філософські твори Козельського:
- «Философические предложения» (СПб., 1768) – систематичний виклад філософії в дусі Просвітництва;
- «Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании» (СПб., 1788) – філософський діалог про природознавство, медицину і людське пізнання.
Крім того, Козельському належить чимало перекладів: «Статьи о философии и частях ее, из Энциклопедии» (1770), праці Вольфа, Гольберга, Мозера, Роллена та інших. Переклади були для нього не просто ремеслом, а формою просвітницької діяльності: він знайомив російських і українських читачів з найновішими ідеями європейської думки.
Місце в історії думки
Козельський – найталановитіший представник українців у таборі загальноросійських просвітників доби «філософа на троні». Він радше прихильник співпраці філософської інтелігенції з урядом, ніж антагонізму. Усвідомлював себе речником не окремого стану чи нації, а людства, точніше – його «вченої республіки». У його спадщині знаходимо цілісний виклад системи філософських дисциплін у дусі Просвітництва.
Цікаво порівняти Козельського з його сучасником Григорієм Сковородою. Обидва – вихованці Києво-Могилянської академії, обидва – критики суспільних вад, обидва – прихильники щастя як мети людського життя. Але їхні шляхи принципово різні. Сковорода відходить від «світу», від державної служби, від кар'єри, шукаючи щастя у внутрішньому самопізнанні і сродній праці. Козельський, навпаки, працює в державних установах, прагне реформувати суспільство через закони і освіту, вірить у силу розуму і науки. Сковорода – містик і символіст, Козельський – раціоналіст і просвітник. Разом вони представляють два полюси української думки другої половини XVIII століття.
