Зміст
Предмет і система філософії. «Філософічні пропозиції»
Характер твору
«Философические предложения» (1768) – головна філософська праця Якова Козельського. Назва («пропозиції», тобто положення, тези) відображає форму викладу: твір складається з коротких пронумерованих положень, кожне з яких містить певну думку, визначення чи доведення. Ця форма, запозичена з підручників вольфіанської школи, мала на меті ясність і систематичність, наближення філософії до математичного зразка.
Твір був написаний російською мовою, що саме по собі мало важливе значення. До середини XVIII століття філософія в Російській імперії і в Україні викладалася переважно латиною – як у Києво-Могилянській академії, так і в інших навчальних закладах. Козельський прагнув зробити філософію доступною для широкого кола читачів, які не знали латини, і тим самим перетворити її з шкільної дисципліни на засіб просвіти суспільства. Він також докладав зусиль до створення філософської термінології національною мовою, перекладаючи і пояснюючи латинські та французькі терміни.
Визначення і мета філософії
Філософію Козельський розуміє в дусі Просвітництва – як знання, що служить благополуччю людини. Мета філософії – не абстрактне споглядання істини заради неї самої, а практична користь: допомогти людині пізнати світ і себе, навчитися жити розумно і доброчесно, досягти щастя. Філософія для нього – знаряддя вдосконалення людини і суспільства.
Це розуміння відрізняється від традиційного схоластичного, для якого філософія була передусім підготовкою до богослов'я. Для Козельського союзницею філософії є наука, а не релігія. Філософія і наука разом служать людині, розкриваючи закони природи і суспільства і вказуючи шляхи до їх розумного використання.
Система філософії
Відповідно до вольфіанської традиції, Козельський поділяє філософію на теоретичну і практичну. Теоретична філософія вивчає те, що є, і включає логіку (вчення про правила мислення), метафізику (вчення про буття взагалі), психологію (вчення про душу), природне богослов'я (вчення про Бога, наскільки Він пізнаваний розумом) і фізику (вчення про природу). Практична філософія вивчає те, що повинно бути, і включає етику (вчення про моральність), природне право (вчення про права і обов'язки людей) і політику (вчення про державу).
Такий поділ, що сягає Християна Вольфа, був загальноприйнятим у німецькій університетській філософії XVIII століття. Козельський використовує його, але наповнює новим змістом. У теоретичній філософії, за власним свідченням, він орієнтувався на німецьких вольфіанців – Йоганна Крістофа Готшеда і Фрідріха Баумейстера. У практичній – на французьких просвітників: Руссо, Монтеск'є, Гельвеція, а також на англійського моралиста Шефтсбері.
Отже, Козельський, за влучним висловом дослідників, «виправляв» німецьке Просвітництво ідеями французького. Від німців він узяв систематичність, логічну ясність, раціоналістичний метод; від французів – критичний дух, соціальну спрямованість, ідеї природних прав людини і суспільної справедливості.
Логіка
Логіка у Козельського – вчення про правильне мислення, необхідне для пізнання істини. Він розглядає поняття, судження, умовиводи, методи доведення, причини помилок. Особливу увагу він приділяє ясності і виразності понять: багато помилок і суперечок, на його думку, виникають через нечіткість понять і неправильне вживання слів.
Логіка Козельського має виразно антисхоластичний характер. Він критикує схоластичні тонкощі, безплідні диспути, надмірне захоплення силогістикою. Логіка, на його думку, повинна бути практичною: вчити правильно мислити в науці і в житті, а не лише перемагати супротивника в суперечці.
Метафізика і Бог
У метафізиці Козельський розглядає найзагальніші поняття буття: субстанцію і акциденцію, причину і наслідок, можливе і дійсне, просте і складне. Тут він дотримується переважно вольфіанських положень.
Особливо цікаві його погляди на Бога. Світобудову Козельський не мислив без Бога, але Бог для нього – «Бог філософів», першопричина світу, творець законів природи, а не особистий Бог одкровення, що втручається в справи світу. Він обстоював деїстичні позиції: Бог створив світ і встановив його закони, але після цього світ розвивається за власними законами, без постійного Божого втручання.
Деїзм був поширеною позицією серед європейських просвітників – від Вольтера до Руссо. Він дозволяв поєднати віру в Бога з науковим, природничим поясненням світу, звільнити науку від втручання богослов'я і водночас уникнути відкритого атеїзму, небезпечного в тодішніх умовах. Козельський, як і інші деїсти, критикував забобони, фанатизм, нетерпимість, але не відкидав віри в Бога як творця і законодавця світу.
Психологія
Психологію, тобто вчення про душу, Козельський розглядає як частину теоретичної філософії. Він аналізує здібності душі – відчуття, уяву, пам'ять, розум, волю – і їх взаємодію. Душа, на його думку, тісно пов'язана з тілом: стан тіла впливає на стан душі, а душевні переживання – на тіло. Ця увага до взаємодії душі й тіла, до фізіологічних основ психічних явищ, відображає вплив сенсуалістичної і матеріалістичної думки французьких просвітників.
Водночас Козельський не зводить душу до тіла. Душа для нього – особлива субстанція, наділена розумом і свободою волі. Саме розум і свобода роблять людину моральною істотою, відповідальною за свої вчинки. Тут теоретична філософія переходить у практичну.
Значення «Філософічних пропозицій»
«Философические предложения» – одна з перших у Російській імперії оригінальних систематичних праць з філософії, написаних національною мовою. Вона засвідчує високий рівень філософської культури автора, його глибоке знайомство з німецькою і французькою просвітницькою думкою і прагнення поєднати їх у цілісну систему. Твір мав значний вплив на сучасників і використовувався як підручник з філософії.
Водночас «Философические предложения» – не лише підручник, а й маніфест просвітницької філософії, що закликає до використання розуму для пізнання світу і вдосконалення суспільства. Особливо яскраво це проявляється в розділах, присвячених етиці і суспільно-політичним питанням, які ми розглянемо далі.
