яків.козельський:природа.пізнання.і.розмови.двох.індійців

Природа і пізнання. «Міркування двох індійців Калана і Ібрагіма»

Філософський діалог

Друга велика праця Козельського – «Рассуждения двух индийцев Калана и Ибрагима о человеческом познании» (1788) – написана у формі діалогу між двома мудрецями-«індійцями». Продовженням цього твору стала праця з розлогою, за звичаєм того часу, назвою «Китайский философ, или Ученые разговоры двух индийцев Калана и Ибрагима»: у ній ідеться про філософські міркування щодо людських знань стосовно фізики, медицини, дослідження природи і її таємниць, зокрема про стихії, землю, воду, повітря і вогонь, про людину і тварин, про рослини і мінерали, що використовуються в медицині, про вагу, рух і спокій земних тіл.

Форма діалогу між «східними» мудрецями була популярною в літературі Просвітництва. Згадаймо «Перські листи» Монтеск'є, «Китайські листи» маркіза д'Аржанса, філософські повісті Вольтера. «Екзотичні» персонажі дозволяли авторам критично подивитися на європейське суспільство ніби збоку, висловити сміливі думки, не ризикуючи прямою відповідальністю. Козельський використовує цей прийом для викладу своїх природничо-філософських поглядів і критики забобонів.

Калан (ім'я, що сягає античної традиції про індійського мудреця Калана, сучасника Олександра Македонського) і Ібрагім ведуть розмову про природу, людину і пізнання. Вони обговорюють різні наукові теорії, зважують аргументи, критикують помилкові думки, доходять до розумних висновків. Діалог має виразно просвітницький характер: він знайомить читача з досягненнями природознавства і вчить мислити самостійно і критично.

Природознавство

Значна частина «Міркувань» присвячена природознавству. Козельський розглядає традиційні «стихії» – землю, воду, повітря, вогонь, – але вже з погляду новітньої фізики і хімії. Він обговорює властивості тіл, вагу, рух і спокій, теплоту і світло. Особливу увагу він приділяє корисним для людини знанням: медицині, властивостям рослин і мінералів, що використовуються для лікування.

Природа в розумінні Козельського – єдина система, що діє за незмінними законами. Ці закони встановлені Богом, але діють самостійно, без постійного Божого втручання. Завдання науки – пізнати ці закони за допомогою спостереження, досвіду і розуму. Отже, природознавство у Козельського цілком звільняється від богословських пояснень: природні явища пояснюються природними причинами.

Козельський рішуче виступає проти забобонів – віри в чаклунство, прикмети, астрологію, алхімію, чудодійні засоби. Ці забобони, на його думку, є наслідком невігластва і шкодять людям, відвертаючи їх від розумних засобів боротьби з хворобами і негараздами. Наука, що спирається на досвід і розум, – єдиний надійний шлях до пізнання природи і до її використання на благо людини.

Теорія пізнання

Головна тема «Міркувань» – людське пізнання: його джерела, можливості і межі. Козельський розглядає питання про те, як людина пізнає світ, які здібності беруть участь у пізнанні, наскільки достовірним є людське знання.

Основою пізнання, за Козельським, є чуттєвий досвід. Людина отримує знання про світ через органи чуттів, які дають їй відчуття і уявлення про речі. Розум опрацьовує ці відчуття, порівнює їх, узагальнює, робить висновки. Отже, пізнання йде від чуттів до розуму, від окремого до загального. Тут Козельський наближається до сенсуалізму Локка і французьких просвітників, для яких «немає нічого в розумі, чого раніше не було б у чуттях».

Водночас Козельський не відкидає раціоналістичних елементів вольфіанської філософії. Розум, на його думку, має власні принципи – закони логіки, математичні аксіоми, – які не виводяться безпосередньо з досвіду. Достовірне знання виникає з поєднання досвіду і розуму. Досвід без розуму сліпий, розум без досвіду порожній. Ця позиція, що поєднує емпіризм і раціоналізм, характерна для багатьох мислителів Просвітництва.

Межі пізнання

Козельський усвідомлює і межі людського пізнання. Людина не може пізнати все: багато таємниць природи залишаються прихованими, і, можливо, деякі з них назавжди залишаться недоступними для людського розуму. Сутність речей, перші причини, природа душі – ці питання викликають сумніви і суперечки, і на них немає остаточних відповідей.

Але визнання меж пізнання не веде Козельського до скептицизму чи агностицизму. Навпаки, воно спонукає до скромності і обережності в судженнях, до постійної перевірки знань досвідом, до відмови від догматизму. Знання постійно зростає, і те, що невідоме сьогодні, може стати відомим завтра. Ця віра в прогрес знання – одна з найхарактерніших рис просвітницької думки.

Наука і віра

Особливо важливим є ставлення Козельського до співвідношення науки і віри. Союзницею філософії він вважає науку, а не релігію. Філософія і наука мають спільний метод – досвід і розум – і спільну мету – пізнання істини і благо людини. Релігія ж має іншу сферу – моральність і вічне спасіння.

Козельський не заперечує релігії, але рішуче виступає проти втручання богослов'я в справи науки. Наука повинна бути вільною від догматів, вона має спиратися лише на досвід і розум. Ця позиція, що розмежовує сфери науки і віри, була загальною для просвітників, але для Російської імперії XVIII століття, де церква ще мала значний вплив на освіту і культуру, вона була досить сміливою.

Переклад «Енциклопедії»

Важливою частиною просвітницької діяльності Козельського був переклад філософських статей французької «Енциклопедії» Дідро і Д'Аламбера. «Статьи о философии и частях ее, из Энциклопедии» вийшли двома частинами 1770 року. Це був один з перших перекладів «Енциклопедії» в Російській імперії.

«Енциклопедія» була головним твором французького Просвітництва, своєрідним маніфестом нової культури, заснованої на розумі, науці і праці. Перекладаючи її статті, Козельський знайомив читачів з найпередовішими ідеями європейської думки. Цей переклад засвідчує його орієнтацію на французьке Просвітництво і його бажання поширювати його ідеї серед співвітчизників.

Отже, природничо-філософські і гносеологічні погляди Козельського – це послідовна просвітницька позиція: природа діє за законами, пізнаваними розумом і досвідом; наука вільна від богослов'я; забобони – наслідок невігластва; знання постійно зростає і служить благу людини. Ці погляди ставлять Козельського в один ряд з провідними просвітниками Європи.

яків.козельський/природа.пізнання.і.розмови.двох.індійців.txt · Востаннє змінено: повз majesty

Donate Powered by PHP Valid HTML5 Valid CSS Driven by DokuWiki
Directory — якісний каталог для якісних сайтів