Зміст
Суспільно-політичні погляди – природне право і критика кріпацтва
Природне право
Суспільно-політичні погляди Козельського ґрунтуються на концепції природного права, яка була головною ідеологічною основою Просвітництва. Згідно з нею, кожна людина від народження має певні невід'ємні права – на життя, свободу, власність, безпеку, – які випливають з самої людської природи і не залежать від волі держави чи інших людей. Ці права Козельський називає «вродженими правами» людини.
У своїх суспільно-реформаційних прагненнях Козельський покладався на ідеологію «вроджених прав» людини, на концепцію природного права і позицію «юридичного світогляду». Юридичний світогляд – це переконання, що суспільство можна вдосконалити за допомогою розумних законів, що закони мають відповідати природним правам людини і що держава повинна захищати ці права.
Походження держави
Держава, за Козельським, виникла внаслідок суспільної угоди. Люди, що жили спочатку в «природному стані», об'єдналися в суспільство і встановили владу для того, щоб краще захищати свої природні права і забезпечувати загальне благо. Тому мета держави – благо всіх громадян, а не лише правителів чи привілейованих станів.
Ця теорія, що сягає Гоббса, Локка і Руссо, у Козельського має виразно демократичне спрямування. Влада, на його думку, повинна служити народові, а закони – захищати права всіх, а не лише багатих і знатних. Якщо влада порушує природні права людей, вона втрачає свою законність.
Водночас Козельський не був революціонером. Він вважав, що суспільні перетворення повинні здійснюватися мирним шляхом, через розумні закони, видані освіченим монархом. Звідси – його прихильність до співпраці з урядом, його участь у роботі законодавчих комісій. Як і багато просвітників його доби, він покладав надії на «філософа на троні», який, керуючись розумом, проведе необхідні реформи.
Критика кріпацтва
Найгостріша частина суспільно-політичних поглядів Козельського – критика кріпацтва. У тогочасних умовах, коли Катерина II роздавала тисячі вільних селян своїм фаворитам і поширювала кріпацтво на Лівобережну Україну, ця критика була надзвичайно сміливою.
Козельський засуджує кріпацтво з погляду природного права: якщо всі люди від природи рівні і вільні, то ніхто не має права володіти іншою людиною. Кріпацтво – порушення природних прав, несправедливість, що суперечить розуму і людяності. Він описує тяжке становище селян, які працюють на панів, не маючи жодних прав, і засуджує поміщиків, що жорстоко поводяться зі своїми кріпаками.
Дбаючи про народ, Козельський дійшов радикального висновку: не просвіта є умовою звільнення народу, а «полегшення його труднощів», пов'язаних з кріпацтвом, є умовою просвіти. Цей висновок суперечив поширеній серед поміркованих просвітників думці, що спочатку треба просвітити народ, а вже потім давати йому свободу. Козельський розумів, що людина, пригнічена злиднями і безправ'ям, не може просвітитися, і що звільнення від гноблення – перша умова розвитку.
Рівність і праця
Ідея рівності у Козельського тісно пов'язана з ідеєю праці. Кожна людина зобов'язана працювати і має право на плоди своєї праці. Несправедливо, коли одні працюють, а інші живуть за рахунок їхньої праці. Звідси – критика станових привілеїв дворянства, яке не працює, але має всі права, і безправ'я селян, які працюють, але не мають жодних прав.
Козельський пропонував, щоб усі громадяни, незалежно від стану, були корисними суспільству своєю працею. Він висловлював думку, що багатство в суспільстві має розподілятися справедливіше, щоб не було ні надмірно багатих, ні надмірно бідних. Тут виразно відчувається вплив Руссо, для якого нерівність була головним джерелом суспільних лих.
Засудження війн
Козельський засуджував і загарбницькі війни. Війна, на його думку, – велике лихо, що несе смерть, руйнування і злидні. Справедливою може бути лише оборонна війна, що ведеться для захисту вітчизни від нападу. Загарбницькі ж війни, що ведуться заради слави, територій чи багатств правителів, – злочин проти людства.
Ця позиція, характерна для просвітників, у Козельського мала особливе звучання в умовах, коли Російська імперія вела численні війни – з Туреччиною, Польщею, Швецією, – і коли військова слава вважалася найвищою доблестю. Козельський, сам колишній військовий, наголошував, що справжня слава правителя – не в завоюваннях, а в добробуті підданих.
Закони і правосуддя
Велике значення Козельський надавав законам і правосуддю. Закони, на його думку, повинні бути ясними, справедливими, однаковими для всіх. Суд має бути неупередженим і захищати права кожного, незалежно від його становища. Покарання повинні бути пропорційними злочинам, а жорстокі покарання, зокрема тортури, – скасовані.
Тут Козельський спирається на ідеї Монтеск'є про розумне законодавство і на ідеї Чезаре Беккаріа про гуманізацію кримінального права, які в той час широко обговорювалися в Європі і навіть були відображені в «Наказі» Катерини II до Комісії про складання Уложення. Але якщо для Катерини ці ідеї залишалися здебільшого декларацією, то для Козельського вони були щирим переконанням.
Значення суспільно-політичних поглядів
Суспільно-політичні погляди Козельського – це послідовна просвітницька програма, що ґрунтується на ідеях природного права, суспільної угоди, рівності людей, обов'язку праці, справедливого законодавства. Найсміливішою її частиною є критика кріпацтва і висновок, що звільнення народу від гноблення є умовою його просвіти. Ці погляди ставлять Козельського в один ряд з найпередовішими мислителями Російської імперії XVIII століття і роблять його попередником тих українських і російських мислителів XIX століття, які боролися за скасування кріпацтва.
