Користувальницькі налаштування

Налаштування сайту


іларіон.київський:життя.і.доба.іларіона

Життя і доба Іларіона

Історію філософської думки в Україні традиційно починають з доби Київської Русі, і першим іменем, яке постає на цьому шляху, є ім'я Іларіона Київського. Його «Слово про закон і благодать» – найдавніший відомий нам оригінальний твір києво-руської писемності, в якому християнське вчення осмислене не лише як богословська доктрина, а як цілісна картина світу, історії та місця в ній власного народу. Саме тому дослідники історії української філософії (В. Горський, С. Бондар, М. Попович) розглядають цей твір як перший вітчизняний філософсько-історичний і водночас політичний трактат.

Історична обстановка

Друга чверть XI століття – час найвищого піднесення Київської держави. Після міжусобиці синів Володимира Святославича великий київський престол посів Ярослав, якого згодом назвуть Мудрим. Його князювання (1019 – 1054) позначене не лише військовими успіхами – розгромом печенігів під Києвом 1036 року, укладенням династичних союзів з європейськими дворами, – а й небаченим доти розмахом культурного будівництва. Літопис під 1037 роком повідомляє, що князь заклав «город великий», при якому були «Золоті ворота», заклав церкву святої Софії, церкву Благовіщення на Золотих воротах, монастирі святого Георгія та святої Ірини. Особливо літописець наголошує на книжних справах Ярослава: князь «книгам прилежа, і почитая є часто в нощи і в дне, і собра писце многы, і прекладаше от грек на словеньское писмо, і списаша книгы многы».

Довкола Софійського собору сформувалося коло київських книжників – перекладачів, переписувачів, учителів. Тут перекладалися грецькі богословські, історичні та природничо-наукові твори, тут склалася бібліотека, тут, на думку багатьох дослідників, велося і ранне літописання. Саме з цього середовища вийшов Іларіон. Його «Слово» звернене до слухачів і читачів, які, за власними словами автора, «преизлиха насыщшемся сладости книжныя» – тобто вже понад міру наситилися книжною солодкістю. Цей вислів свідчить, що за півстоліття, яке минуло від хрещення Русі, в Києві постало освічене середовище, здатне сприймати складну богословську аргументацію, алегоричне тлумачення Святого Письма та витончену риторику візантійського зразка.

Водночас це був час напружених відносин з Візантією. Київська церква перебувала в юрисдикції Константинопольського патріарха, митрополитами від хрещення Русі ставали греки, і їхня присутність була одним із каналів політичного впливу імперії. 1043 року між Руссю та Візантією сталася остання велика війна – невдалий морський похід Володимира Ярославича на Константинополь. Після цього Ярослав прагнув до більшої церковної незалежності Києва, і це прагнення прямо пов'язане з долею Іларіона.

Біографічні відомості

Про життя Іларіона збереглося небагато свідчень, і всі вони походять з літопису та з короткої приписки, яку сам автор залишив наприкінці свого «Сповідання віри». «Повість минулих літ» під 1051 роком розповідає: «Постави Ярославъ Лариона митрополитомъ, русина, въ святѣй Софьи, собравъ епископы». Літописець пояснює, що до того Іларіон був священиком у княжому селі Берестовому, при церкві святих апостолів, був мужем «благим, книжним і постником». Він ходив з Берестового на Дніпро, на пагорб, де тоді ріс великий ліс, викопав там «печерку малу, двосаженну», і усамітнювався в ній на молитву. Саме цю печеру згодом займе Антоній, і з неї почнеться Києво-Печерський монастир.

Отже, Іларіон був першим митрополитом-русином, поставленим без погодження з Константинопольським патріархом, лише собором руських єпископів з волі великого князя. Ця подія мала принциповий характер: вона засвідчувала, що Руська церква та Руська держава вважають себе спроможними самостійно вирішувати свої духовні справи. Сам Іларіон у приписці до «Сповідання віри» називає себе так: «Азъ, милостію человѣколюбиваго бога мнихъ и прозвитеръ Иларионъ, изволеніемь его от богочестивыхъ епископъ священъ быхъ и настолованъ въ велицѣмь и богохранимѣмь градѣ Кыевѣ, яко быти ми въ немъ митрополиту, пастуху же и учителю». Показово, що свій сан він розуміє передусім як служіння пастиря і вчителя, а не як посаду в церковній ієрархії. Приписка датована 6559 роком від створення світу, тобто 1051-м.

З іменем Іларіона пов'язують також укладання церковного статуту Ярослава – першого документа, що впорядковував церковне судочинство на Русі. Після 1054 року, коли помер Ярослав, ім'я Іларіона з джерел зникає. Уже 1055 року згадується новий митрополит-грек Єфрем. Чи був Іларіон усунений, чи помер – невідомо. Пізніша традиція ототожнює його з преподобним Іларіоном Печерським, похованим у Ближніх печерах; таке ототожнення залишається гіпотезою, хоча й досить поширеною.

Датування і доля твору

Час створення «Слова» дослідники визначають по-різному, але в доволі вузьких межах. М. Д. Приселков вважав, що твір написаний не раніше 1037 року, бо в ньому згадано Благовіщенську церкву на Золотих воротах, і не пізніше 1050 року, бо дружина Ярослава Ірина (Інгігерда), яка померла 1050 року, згадується як жива. Л. Мюллер схилявся до 1050 року, М. М. Розов – до 1049 року. За гіпотезою, яку підтримують багато сучасних істориків, «Слово» могло бути виголошене в Десятинній церкві біля гробниці князя Володимира, можливо, у день пам'яті святого Василія (хресне ім'я Володимира) або з нагоди завершення будівництва Київської фортеці. М. Грушевський обережно наголошував лише на тому, що твір створено «не пізніше сорокових років».

Твір дійшов до нас у кількох десятках списків XV – XVII століть. Найповніший і найавторитетніший – так званий Синодальний список, який опублікував О. В. Горський 1844 року. Він містить власне «Слово про закон і благодать», «Молитву» від імені всієї Руської землі та «Сповідання віри» з автобіографічною припискою. Заголовок «Слова» – розлогий, у характерній для середньовіччя манері: «О законѣ, Моисѣомъ данѣмъ, и о благодѣти и истинѣ, Исусомъ Христомъ бывшии, и како законъ отиде, благодѣть же и истина всю землю исполни, и вѣра въ вся языкы простреся и до нашего языка рускаго, и похвала кагану нашему Влодимеру, от него же крещени быхомъ». Цей заголовок, як вважають текстологи, дав творові вже пізніший переписувач, але він точно передає зміст і задум автора.

«Слово» мало величезний вплив на подальшу писемність. Запозичення з нього виявлено в літописах, у житіях, у творах книжників XII – XVI століть як на українських, так і на білоруських та російських землях. Отже, ідеї Іларіона стали надбанням усього східнослов'янського культурного простору, хоча народилися вони в Києві та з думкою про Київ.

Іларіон як мислитель

Говорити про філософію Іларіона в сучасному сенсі слова, звісно, можна лише з певними застереженнями. Він не творив абстрактної системи понять, не писав трактатів з логіки чи метафізики. Його мислення розгортається у формі проповіді, екзегези, урочистого слова. Проте, як слушно зауважує В. Горський, у середньовічній культурі філософське знання існувало передусім у формі, «вплетеній» у богослов'я, історіописання, літературу; вимагати від Іларіона трактату на зразок аристотелівського означало б прикладати до середньовіччя мірку Нового часу.

Філософський зміст «Слова» зосереджений довкола кількох великих тем. Це, по-перше, проблема сенсу і спрямованості світової історії, яку Іларіон осмислює через біблійні поняття Закону і Благодаті. По-друге, проблема співвідношення окремого народу і всього людства, «свого» і «вселенського». По-третє, вчення про Христа як єдність божественного і людського, з якого випливає певне розуміння людини. По-четверте, проблема влади, її джерела і відповідальності. Кожна з цих тем має не лише богословський, а й світоглядний вимір і визначала спрямованість вітчизняної думки на століття вперед.

Тому «Слово» Іларіона по праву вважають тим першоджерелом, з якого бере початок традиція української історіософії – роздумів про місце України-Русі серед народів світу. Від Іларіона ця лінія простягається до полемістів XVI – XVII століть, до козацьких літописців, до Шевченка й Костомарова, до Грушевського та Липинського.

іларіон.київський/життя.і.доба.іларіона.txt · Востаннє змінено: повз majesty

Donate Powered by PHP Valid HTML5 Valid CSS Driven by DokuWiki
Directory — якісний каталог для якісних сайтів