Проаналізувавши твір відомого християнського теолога і видатного представника західної патристики Блаженного Августина „Сповідь”, ми прийшли до висновку, що він заклав основи нової християнської філософії. Августин — один з найбільших теологів після Апостола Павла. Достатньо відчутним був його вплив і на розвиток філософії наступних віків. Він відкинув класичний підхід греків, заснований на об'єктивізмі та інтелектуалізмі, волі він приписував першість над розумом, тоді як греки схилялися більше до натуралізму.

Августин уявляв Бога як нескінченність, а світ — як продукт надприродної сили й утвір милості. Інтроспективна позиція переходить у персоналізм, Бог — це насамперед персона, сутністю якої є воля; цим самим філософія Августина відвертається від універсалізму древніх. Вона заснована на довірі до сил волі, віри, любові і милості, але ні в якому разі не до сил розуму і доказів.

Своєрідне у нього і трактування істини: з одного боку, істина має безпосередній характер, а з іншого боку — вона надприродний дарунок. Кінцева мета розумілися ним як пов'язане з розумом божественне споглядання. Він також стверджував, що тіло не є злом, тому що походить від Бога, і лише в тілесних бажаннях бачив джерело зла. Августин відкинув маніхейский дуалізм добра і зла, і саме дуалізм був останнім словом його вчення.

І нарешті, слід зазначити, що Августинове протиставлення абсолютної вічності Бога і постійної мінливості земного світу фактично стало однією з головних засад християнського світогляду. Мислитель вважає, що судячи про минуле і майбутнє, ми сприймаємо їх в теперішньому, як в чомусь стабільному і постійному, але жодним чином не статичному.

„Ти ж, Господи бачиш поза часом, дієш поза часом і відпочиваєш поза часом — а нам даєш бачити у часі, створюєш цей час і спокій по закінченні часу” [1:372]. „В Тебе слід просити, в Тебе шукати, до Тебе стукати, так і тільки так ти отримаєш, знайдеш і тобі відкриють” [1:373].