Народився Ф. Бекон 22 січня 1561 року в Лондоні Йорк Хаузі на Стренді, в сім'ї одного з найвищих урядовців єлизаветського двору, зберігача великої печаті Англії - сера Ніколаса Бекона. Мати Френсіса була вихідцем з сім'ї сера Антоні Кука- вихователя короля Едуарда VI. Анна Кукбула досить освідченою жінкою: вона добре володіла древньогрецькою і латинською, цікавилась релігійними суперечностями і перекладала на англійську мову теологічні трактати і проповіді.
Отже початкове виховання Френсіса Бекона відбувалось в сім'ї “нової знаті”. Навесні 1573 року хлопчика відправляють вчитись у Тріші - коледжі в Кембріджі. Оксфорд і Кембрідж до цього часу уже набули світського характеру, і тут навчалась молодь, бажаюча в майбутньому отримати будь-які державні посади. Разом з тим в них ще панувала стара схоластична система освіти і провчившись біля трьох років у коледжі, Бекон покидає його, виносячи з собою на все життя збережену неприязь до філософії Арістотеля, на його думку придатною тільки для гучних диспутів, але безплідною по відношенню до всього того, що могло б служити користі людського життя.
Плануючи підготувати сина до державної служби, Ніколас Бекон посилає шістнадцятирічного юнака в Париж, де він будучи зарахованим у склад англійської місії, виконує ряд дипломатичних доручень. Дипломатична робота дозволила юному Бекону ознайомитись з політичним, придворним і релігійним життям інших країн Європи- італійських князівств, Німеччини, Іспанії, Польщі, Данії і Швеції, результатом чого були, складені ним нариси “Про стан Європи”.
Смерть батька в лютому 1579р. змушує Бекона повернутись в Англію. Як молодший син в сім'ї він отримує скромну спадщину і тепер змушений задуматись над своїм майбутнім. Бекон поступає в юридичну корпорацію Грейс-Інн, де на протязі кількох років вивчає юриспрунденцію і філософію. Саме в ці роки у нього виникає план універсальної реформи науки, який надалі буде реалізовуватись в його філософських творах.
У 1586р. Бекон стає старшиною юридичної корпорації. Він будує собі в Грейс-Інн новий будинок, пише ряд трактктів з права і веде поширену судову практику. До нас дійшло свідчення сучасника Бекона- відомого англійського драматурга Бена Джонсона про те, як виступав на суді Бекон-юрист. “Ніколи і ніхто не говорив з більшою ясністю, лаконічністю і не допускав у своїй мові менше пустоти і марнослів'я. Кожен елемент його мови був по-своєму заворожуючим, слухачі не могли ні кашлянути ні відвести від нього очей. Виступаючи, він панував, роблячи суддів за своїм бажанням то сердитими, то задоволеними. Ніхто краще нього не володів їхніми емоціями. ”
Разом з тим юриспрунденція була далеко не головним предметом інтересів широкоосвідченого і честолюбивого молодого юриста. За своїм народженням і вихованням Бекон мав шанси отримати вигідну посадупридворі, і саме цього він прагнув.
В 1593 p.Бекон вибирається в палату общин від Мідлсекського графства, де незабаром отримує славу видатного оратора.
В 1597 р. вийшов у світ перший твір, що приніс Бекону широке визнання - збірник статей або ессе роздуми на моральні і політичні теми. Пізніше він двічі перевидає свої “Досліди і настанови”, кожен раз переробляючи їх і доповнюючи новими статтями.
Нові перспективи відкрило перед ним правління Якова ІСтюарта.Марнославному і вважаючому себе великим ученим монархові, запізнілому теоретику абсолютизму і автору трактатів про чародійство і шкоду тютюну, вельми імпонували літературна слава, освідченість і гострий розум ще досі не оціненого по заслугах юриста. В день коронації короляБеконанагороджують званням рицаря. На слідуючий рік він призначається штатним королівським адвокатом, в 1607 році отримує пост генерал-соліситора, а ще через п'ять років - посаду генерал-атторнея - вищого юрисконсульта країни. Ці роки ознаменувались і підйомом його філософсько-літературної творчості. В 1605 році Бекон видає трактат “Про значення і успіх знання божественного і людського”, який стає початком його плану “Великого Відновлення Наук”, в 1609 році - збірник своєрідних мініатюр “Про мудрість древніх”, а в 1612 році готує друге значно розширене видання “Дослідів і настанов”.
Бекон і далі бере активну участь в роботі суду і парламенту, хоча в палаті общин, де він засідає, ведеться мова проти присутності в ній королівського улюбленця. Але коли в 1614 році Якобі розпукає парламент.Беконачекає нове підвищення в кар'єрі. У 1616 році він призначається членом Тайної ради, на другий рік - зберігачем великої печаті, а у 1618 році стає лордом, верховним канцлером і пером Анпії. На час своєї відпустки король доручає Бекону керівництво державою.
Але державна кар'єра Ф.Бекона дуже швидко зазнає краху. Парламентська комісія (Якобі у 1621 році знову скликав парламент) висуває проти нього звинувачення у хабарництві. Ф. Бекон мусів визнати свою провину в суді, який позбавив його всіх відзнак і присудив до ув'язнення і великого штрафу. І хоча король невдовзі скасував цей вирок, політична кар'єра Бекона скінчилась. Проте такий поворот у його житті мав і позитивні наслідки - йому нічого не залишалось, як цілковито віддатись іншій своїй пристрасті - науці.
Ще за часу урядової роботи Бекон пише нові твори і з метою популяризації своїх ідей здійснює їх переклад латинню. У 1620 році він публікує свій головний і філософський твір “Новий Органон”.Тепер він повністю поринає в творчість, складає збірник англійських законів, працює над історією Англії при Тюдорах, готує третє видання “Дослідів і настанов” і нарешті в 1623 році публікує свою найоб'ємнішу працю “Про гідність та примноження наук”. В ці ж роки він пише і свою філософську утопію “Нова Атлантида”,яка буде надрукована вже після смерті автора.
Останнім часом Бекон багато хворіє. Одного разу холодною весною 1626 року Бекон вирішує провести дослід із заморожуванням курки, щоб переконатись, наскільки сніг може вберегти м'ясо від псування. Власноручно набиваючи птицю снігом він простудився і прохворівши біля тижня, помер 9 квітня 1626 року. В своєму останньому листі він не забув згадати про те, що дослід із заморожуванням “вдався дуже добре”.
