Традиційно час розуміють як “атрибут, загальну форму буття матерії, яка виражає тривалість буття та послідовну зміну станів всіх матеріальних систем і процесів у світі”. Здавалося б: час – це щось настільки очевидне, наскільки тісно пов’язане з повсякденністю, оскільки годинник та календар – звичні “ознаки” нашого життя. Та разом з тим, час залишається практично нерозгаданою загадкою. Інтуїтивне розуміння часу і спроби його висловити породжують безліч невирішених запитань, доводить до парадоксів.

“Что же такое время? Кто смог бы объяснить это просто и кратко? О чем, однако, упоминаем мы в разговоре как о совсем привычном и знакомом, как не о времени? И когда мы говорим о нем, мы, конечно понимаем, что это такое, и когда о нем говорит кто-то другой, мы тоже понимаем его слова. Что же такое время? Если никто меня об этом не спрашивает, я знаю, что такое время: если бы я захотел объяснить спрашивающему – нет, не знаю”, – писав Аврелій Августин у “Сповіді”.

Слід також пам’ятати застереження Епікура: “Надобно твердо держаться вот такого положения: время не поддается такому расследованию, как все остальные свойства предметов…”. Про це говорять і сучасні філософи: “Что же касается времени, то над ним человек, как и в древнейшие времена, никакой власти не имеет… Время и многие его свойства представляют для нас загадку не только в сферах, доступных лишь тонкому научному исследованию, не только в области микро- и мегамира, но и на уровне нашего обыденного опыта… У нас нет ни достаточных знаний о времени и его свойствах, ни достаточного его понимания”. Таким чином, час – сповнений протиріч та однин з найскладніших об’єктів, відомих науці.