Ще один напрямок релігійної філософії XX ст. - протестантська філософія. Важливо відзначити, що на відміну від католицизму протестантизм ніколи не мав власне протестантської філософії. Розглядаючи еволюцію протестантизму, неможливо відділити протестантську теологію від протестантської релігійної філософії.

Початок розвитку протестантської філософської теології поклала ліберальна теологія (засновник - Ф. Шлейєрмахер). У XX ст. цей напрям розвивали А. Гарнак та Е. Трельч. Ліберальна теологія позначена, по-перше, ідеєю єдності божественного та людського. По-друге, з точки зору ліберальних теологів, релігію слід розуміти як основну, провідну частину культури. По-третє, прихильники ліберального протестантизму намагались замінити догматичний метод у теології історичним.

Загальна криза західного суспільства в першій половині XX ст. започаткувала появу протестантської “теології кризи”, яка включала: “діалектичну теологфю” К. Варта, Р Нібура, “екзистенціальну теологію” П. Тілліха, “деміфологізоване християнство” Р. Бультмана, “безрелігійне християнство” Д. Бонхьоффера. “Теологія кризи”, маючи певні загальні риси, в цілому дуже суперечлива [11; 158].

Підсумовуючи, виділимо основні орієнтації сучасної релігійної філософії:

1. поворот від геоцентризму до антропоцентризму;
2. спроба скоригувати релігійну філософію і науку;
3. опора теорії пізнання та такі течії як герменевтика, структуралізм та ін. ;
4. визнання важливості збереження гуманістичної орієнтації;
5. увага до проблем суспільного розвитку;
6. екуменістичне зближення релігій.